Антонич Богдан-Ігор – До дна

Я витесав поему з срібла,
поема – мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,
мов з дива молодиця.

Співай, сокиро, теслі безум,
розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезо
встромляю в корінь слова.

20 січня 1935



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 1,40 out of 5)
Антонич Богдан-Ігор – До дна вірш.