Антонич Богдан-Ігор – Село

Застрягло сонце між два клени,
димить обвіяна рілля,
і піль коловорот зелений
довкола сонця закружляв.

Ріка мов пояс; лісу смуга;
мов повінь, трави піднялись.
І знову йде молебень плуга,
де війни віяли колись.

12 березня 1935



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 1.50 out of 5)
Антонич Богдан-Ігор – Село вірш.