Антонич Богдан-Ігор – Косовиця

Немов брусок, гострить скінчивши,
косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,
як він засукував рукав.

Слова співучих сіножатей
покошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатий
скінчився, й піт з чола зітри.

22 березня 1935



Антонич Богдан-Ігор – Косовиця вірш.