Антонич Богдан-Ігор – Весілля

Почалось так: упився я
від перших власних строф похмілля.
Був тільки місяць дружбою
на мому з піснею весіллі.
Як сталось те, як задзвеніло,
сказать не вмів оцього вам би,
коли б так серце не горіло.
Так народились перші ямби.
Слова не тесані в гамарні,
слова, осріблені в вогні.
Складають радісні пісні
в весни заквітчаній друкарні.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,33 out of 5)
Антонич Богдан-Ігор – Весілля вірш.