Антонич Богдан-Ігор – Четвертий кут

Віра, надія, любов. – ч. 1

О, вічно тужать людські душі,
час принесе поразку.
Хай нам шепоче янгол в уші
нову шовкову казку.

Прилине срібний янгол уночі,
примара невидима,
аж батьківщину осяйну сплячи
побачиш над очима.

Пізнати знов єдине і важне,
почути знов забуте,
та осягнути недосяжне,
здобути нездобуте.

Де від землі до вічності є скрут,
скажи мені, мій доме!
В трикутнику знайти четвертий кут –
Велике Невідоме.

29 березня 1932 р.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)
Антонич Богдан-Ігор – Четвертий кут вірш.