Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця

Страшне вино ночей доспілих
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
і місяць чавить мої очі.

Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить – сонце.

11 березня 1936



Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця вірш.