Антонич Богдан-Ігор – Світанок

Сплигнула ніч з шумких дерев,
втікаючи понад дахами.
Замаяв голуб і дере
крильми хмарин іржаві плями.

Мов дзенькіт товчених склянок,
ясна музика підпливає.
Світанку куриться вино,
і небо в синяві безкрає.

Аж юне серце затремтить,
незаспокоєне й несите.
Устами спраглими в цю мить
всю хмільність світу хочу спити.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,67 out of 5)
Антонич Богдан-Ігор – Світанок вірш.