Микола Хвильовий – Скляр

Під пахвою у мене скло
Тихесенько дзвенить у скриньці,
Дивлюсь – на обрію веслом
Зоря гребе у східній криці.

Дружок мій любий – діамант –
З кишені блузи щулить око,
Ох, як він весело в туман
Застромить погляд свій глибокий.

Іду по вулиці, а скляр
Яскравко – ранок кучерявий –
На мій дзвінкий крокує шлях
В палаючій і голосній заграві.

Один лиш мент – і діамант
Його і мій – веселі друзі
Назустріч підуть крізь туман.
І заспіває серце в блузі.

Ах, я не маю теплих слів
Намалювати ту хвилину.
Я потім довго-довго млів
І досі плавко лину-лину….


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Хвильовий – Скляр вірш.