Микола Хвильовий – “На мінори розсипалась мряка…”

На мінори розсипалась мряка,
І летить з осики лист,
Але серце моє не заклякло,
Не замовкло, бо я – комуніст.

І іду я дорогою, вітром,
На долоні у мене зоря,
Завтра маю пітьму освітити
У тайзі, у морозних зирян.

І ховаю в курначчя1 генія…
Це – не Будда, не Магомет, не Конфуцій,
І не приймете ви його без преній,
Бо він із черева Революції.

А надворі “memento mori”2,
Тротуари бредуть в журбі
І вистукують – чуєте? – скоро
Закришталяться й очі повій.

Та не зріжу собі я голову –
Залізняк я, і чути мій гук,
Краще вмить опинюся голий
на снігу!.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Хвильовий – “На мінори розсипалась мряка…” вірш.