Микола Хвильовий – Весняне оповідання

Гість-веснянка! Гість-веснянка!
І полетіло по покрівлі злото.
Ранком
Цвіте глодом.
Ранком
Беру я квач, цебрайко
І по дахах залізних
В блакитній пісні
Розстеляю і розстеляю фарби китайку.
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
Моя паланка
Червоніє…
До мене, малеч, молодь… всі!
Коханко-сонце, потруси
Свої сріблясті, ясні вії.
Малюю.
По даху мій квач пливе, пливе…
Чую…
Неначе поруч хтось зі мною,
І ніби другий
Квачує іншою рукою…
Незримі рухи…
Стій!.
…І розсміявся раптом дзвінко:
То пензель – промінь золотий –
В покрівлю заздро з чохом дзінькав.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,75 out of 5)
Микола Хвильовий – Весняне оповідання вірш.