Микола Хвильовий – Блакитний мед

Блакитний мед до уст прилип,
душа – метелик колекційний,
приколена натхненням до небес.

Антени… ах! цікаво… ах!
Блукав і там над містом місяць
і до піщаних берегів
тріпотно кораблі тяглися,
а в щоглах кублився
уламок бурі.

Але не бігали тоді за гармонійними
синтезами.
Не музиканили повітря
аероплани.
Лишень увечері шуліка
кружляв вгорі,
а біля нього метушились
тендітні ластівки,
що потім крапками сідали
на височінь.
Антени… ах! цікаво… ах!
Душа – метелик колекційний –
летить ще далі, в міжпланеття.
Вже пролетіла спогад, другий,
на третім раптом розп’ялась…
Чоло прострілене не жалом
веселки-бджілки,
а журбою.
…Та горілиць вона лежить
одну лиш мить,
а потім знов біжить, біжить,
біжить
покуштувати мед,
блакитний мед….



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Хвильовий – Блакитний мед вірш.