Марта Тарнавська – Іграшка

All the king’s horses and all the king’s men
couldn’t put Humpty together again.

Різьблена, дерев’яна,
цвяхована чорною бляшкою,
сувенір-люлька
– родич привіз з України.

П’ятилітній Іванко
– внучок мій найстарший –
відкриває-закриває:
сподобалась іграшка.

Раптом біжить переляканий
– в оці тремтить сльозинка –
в руках уламки люлечки,
шматки різьбленого дерева.
Поламалося!… Бабо…
я не хотів…

Каже баба Іванкові:
не журися, хлопчику,
це не ти поламав –
воно давно поламалося,
але баба зліпила докупи
і воно було ніби-ціле,
але не справді.

Це була така собі
ніби-іграшка,
але баба знала,
що прийде день,
коли треба буде
глянути правді ввічі:
сказати:
Це – ні до чого,
і – викинути.

1992


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Марта Тарнавська – Іграшка вірш.