Іван Світличний – Провина

Я винен, браття. Всі ми винні.
Наш гріх судитимуть віки
За беріїв, за Соловки,
За чорні, зганьблені, злочинні

Перегвалтовані роки,
За куці істини нізчимні
За те, що унтери причинні
Нам кастрували язики,

За довбані в катівнях ребра,
За реабілітанські жебри,
За небо гратами рябе,-

Судіть менезнижки, cудіть без знижки
Судіть – я винен – хоч до “вишки”,
Мене, а заодно й себе.



Іван Світличний – Провина вірш.