Іван Франко – “Лице небесне прояснилось…”

Лице небесне прояснилось
І блиском розкоші займилось,
Надії рум’янцем паліє –
Мені в тюрмі аж серце мліє.
Нараз в безмірному просторі,
Мов парус на далекім морі,
Маленька хмарка виринає
І звільна, стиха надпливає.
Щось в ній мутиться і трепече,
Немов у серце молодече
Ввірветься думка сумовита,
Тривоги хмаркою вповита.
Та промінь сонця гнеть зцілує
З лиця небес хмаринку тую,
Лиш на рісницях золотистих
Дві-три краплиночки зависли.
О небо, кришталеве море,
Що защеміло в серці твоїм
В тій хвилі? Чи землі дрібної
Велике, непроглядне горе?..

29 марта 1880



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,00 out of 5)
Іван Франко – “Лице небесне прояснилось…” вірш.