Дехто не хоче
вмерти, як хотів
мати іграшку
дитиною, не
може їсти від
бажання, дістає
гарячку серед
ночі, треба для
нього лікаря, щоб
дав йому заспокоєння.
Смерть відбувається
спокійно, так, як стіл
стоїть посеред кімнати, життя
це не ріка, зникнення
краплі не залишить сліду в ньому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Юрій Тарнавський – Немає Бога Немає Бога, як немає причини плакати чи сміятися, усе відбувається так, як могло б не відбуватися, усе існує так, як могло б не існувати, порожнечу […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених дерев і червоних птиць Хор: […]...
- Юрій Тарнавський – Болить голова Болить голова, як книжка лежить на столі, як дерево стола тримає на собі цю книжку, як очі дивляться з одної сторони обличчя на світ, у […]...
- Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, приладдя, подібне до своїх кінцівок, торкається скель, які минає, немов з кущів, струшує з них краплі, неподільні, […]...
- Юрій Тарнавський – Сад має обличчя упиря Сад має обличчя упиря, хоч починає цвісти, напух від тиші, як від крови, як губи, посиніло його каміння, простягає до шиї свій грунт, покорчений, як […]...
- Юрій Тарнавський – Я Я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, і не філософ, бо не […]...
- Юрій Тарнавський – Росія Країно, що страждаєш на комплекс материнства і обмотуєш інші нації колючим дротом своєї любови, хіба не знайдеться серед твоїх синів хоч одного, який сказав би: […]...
- Юрій Тарнавський – Антиукраїна На поверхні хортиць, запалі, як щоки, виходять ті, що залишилися з запорожців, одягнені в модерні шаровари піжам і з мовою, знищеною Рязанню, як хемікалією. Деякі […]...
- Юрій Тарнавський – Україна Не степами і не горами простяглася твоя географія – на півкулях мільйонів сердець і крізь невидимі простори пісень. Не створила тебе історія, а туга за […]...
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, другі очі, щоб бачити мої […]...
- Юрій Тарнавський – Старість Казанови Кожного погідного ранку Казанова, одягнений в рожеві жіночі панчохи, виходить на вузькі левади міста збирати зомлілі метелики презервативів. Стіни його кімнати облуплені змощеними муміями поцілунків, […]...
- Юрій Тарнавський – Старий король На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій голові, і сльози з вапна […]...
- Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як вікно, розсуває пір’я, немов важкі […]...
- Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи білого повітря, ширші вгорі, балянсуються […]...
- Віслава Шимборска – Дехто любить поезію (в перекладі Марти Тарнавської) Wis? awa Szymborska Niekt? rzy lubi? poezj? (Niekt? rzy…) Дехто – тобто не всі. Навіть не більшість всіх, але меншість. Не рахуючи шкіл, де є […]...
- Леся Українка – Метелик Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма […]...
- Олекси Стефановича – Юрій У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже давнім затяте змагання, Та досі […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня четверта) Голос: Бригади кінної сувора честь Не може падати або згасати! Життя тече, рушниця тре плече, Перетомилися в боях солдати. Далекий край – його таємний док […]...
- Валєнтіна Сінкєвіч – “Будильник. І злобно твердить циферблат…” (в перекладі Марти Тарнавської) Валентина Синкевич Будильник. И злобно твердит циферблат… * * * Будильник. І злобно твердить циферблат, що ось у кімнаті – чверть сьомої. Немає квитків поворотніх […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня п’ята) Голос: Щаслива путь, у далеч ідучи! Топчіть її, оріть важку планету. Життя є рух, життя є числа числ, І люди в них – безодень силюети […]...
- Олена Теліга – Напередодні Олегові Ш. I Коли приходиш ніжний і шумкий, І дзвоном слів перетинаєш спокій, Мені здається – весняних потоків Пливуть бурхливі і ясні струмки. Тоді вдаряють […]...
- Павло Мовчан – Тінь Все глибше входить в землю спека, і ширша подих, що не крок. І пада тінь моя далека по той бік річки на пісок. Угору золото […]...
- Вірш Ліни Костенко – Притча про ріку Давно колись була ріка Діала. І цар персидський на імення Кір. І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, як факір. То царське військо […]...
- Павло Мовчан – Традиційне Мов птичий заплідок – жовток утягую у себе. І дух, і сміх, і рух, і крок, і біль твій – в цямри ребер. Краду з […]...
- Юрій Федькович – Лук’ян Кобилиця Було колись в Буковині – Добре було жити. Не знали ми, що то біда Та що то тужити. При кобзині зійшла днина, При скрипочці нічка; […]...
- Андієвська Емма – Базару проповідник Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. І баби з тілами повними […]...
- Вірш Ліни Костенко – Доля Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі. Одні були царівен не гірш, а […]...
- Микола Луків – Ідуть і йдуть у Києві дощі Ідуть і йдуть у Києві дощі. Намокли парасольки і плащі. Пливе на річку схожий тротуар, – Ані зірок, ні сонця із-за хмар. Майдани, парки, вулиці, […]...
- Яновський Юрій – Присвята Високо в небі соколи літали, Далеко в море гості випливали, І парус – парус – парус доганяв. Надувши груди білі, йшли фрегати, Над морем місяць […]...
- Юрій Федькович – Україна Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють, Де ся квіти поза квіти […]...
- Юрій Федькович – Дезертир Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке, А він го читав. Писаннячко дрібнесеньке, Листочок – як сніг; Склонив же він головоньку […]...
- Юрій Федькович – Русь По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє, Де руський край, […]...
- Юрій Федькович – Нива Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати, Заки Галич зможе встати? Ліпше сам я рано встану, А сповівшись щиро богу, Займу […]...
- Яновський Юрій – Романтика моря І Над морем летіла хмара, І крапля упала в море… О море, простий товариші Ой крапля, яка ти скора! Засмаглі твої плечі, Аж колють – […]...
- Олена Теліга – Засудженим Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у в’язниці спокійно і тихо Ви […]...
- Юрій Федькович – Пречиста Діво, радуйся, Маріє! У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє; А там зозульку в гаю десь чувати, А […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня друга) Голос: Підібрано до рей і збито паруси, Чекає вся команда абордажу. На марсі варта дивиться у синь, Зіперлись ліктями на снасті ляжі. Над парусами – […]...
- Яновський Юрій – Епіграфи з роману “Чотири шаблі” (Пісня сьома) Голос: Ми путь свою пройшли, як гагаган, Що з неба од зорі схилив орбіту. У ніч, у млу, у біль, у дикий лан Летіло непідковане […]...
- Микола Руденко – Чомусь життя здається грою Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий світ!.. Та я впаду не […]...
- Микола Вінграновський – І є народ На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай засмучений стоїть, як чоловік. Ні […]...