Вона мене оболесила, вона мене занадсонила –
Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин!
Ах, невже вона навіки серце моє розореолила!
Ах, невже, невже тут мені кінець і загин!
21. X. 1916. Владивосток
__________________________________
Маються на увазі елегійні, ліричні мотиви українського поета
О. Олеся (1878-1944) і російського поета С. Надсона (1862-1887)
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Семенко Михайль – Запитання (“Чи чуєш ти мене…”) Чи чуєш ти мене Обагнена Ти зникла не оглянулась… Чи бачиш ти мене Я твій Ховаюсь в туманах Чи скотиться з війниці Сльоза Коли за […]...
- Семенко Михайль – Русокосою оточила В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені взнав, далі несила, несила. Очі […]...
- Семенко Михайль – Поезійка розчарування Я розчаровуюсь у своєму смичку. І потім – мені бракує трілер. Я опізнивсь і конаю в своєму кутку, Я конаю і вже для своїх мрій […]...
- Семенко Михайль – Терен С. Гуляєву На скелі безмовній я Внизу маневрує потяг. Між гір зміїться колія. Нагнулась з неба високостість. Затока спить, зморщивши брови. Край молу смикає шаланди. […]...
- Семенко Михайль – Трамп В моїй душі стільки болів і ран роз’ятрених, Як на Хрещатику електричних ламп. І навіщо для мене стільки вигуків отеатрених, Коли для вас до кінця […]...
- Семенко Михайль – Сон Вона живе і досі невже і я живу Я бачив її коси фіалки рву. Десь у рові зеленім і її рука Лежить у мене на […]...
- Семенко Михайль – Тайфун Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними хрестами закрутило внизу Заскиглили душі […]...
- Борис Грінченко – Вона! Вона! Вона! Вона! Я бачу – між кущами Рукав уже з сорочки забілів; Ще мить одна – тремтячими руками Я стан її дівочий обхопив. Ще мить […]...
- Семенко Михайль – Протока Берінга Ні, не поїдемо ми з Вами в Америку, Бо будете падати там в істерику, Бо серце моє, найсвятішу муз’ику, – Нерозважному крику Я присвячую зараз. […]...
- Семенко Михайль – Беатриса Хвилювання знайомі Хвилювання старі При таких комічних обставинах Така несподівана ніч Ноги мерзли душа палала Душа розривалась Сестра Беатриса у теплушці Два слова ці моє […]...
- Семенко Михайль – К другу-стихотворцу Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь на санях? І нам (як […]...
- Вірш Василя Симоненка – Вона прийшла Вона прийшла непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів. Вона прийшла, заквітчана і […]...
- Семенко Михайль – Поезійка про себе Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз між віршем і віршем Я […]...
- Семенко Михайль – На могилі Розалії Я залишив писульку на могилі Розалії, Душі пелюсток, Я завтра піду, щоб збирати конвалії – Найсумніший цвіток. Щоб збирати конвалії – серця самотного Білі квітки, […]...
- Борис Грінченко – Та де вона? Та де вона? Невже її й не мати? А вітер знов неначе повійнув: “Гей-гей, воли, не гайтеся орати!” – Далекий згук за вітром долинув. Це […]...
- Герасим’юк Василь – Неправда, що деспот засліпить поета Неправда, що деспот засліпить поета, й поета, який прикривав криваву стіну, як барвиста верета, бо в того поета у грудях трепета – він душу чужу […]...
- Семенко Михайль – Четвер Мені сьогодні тоскно – може тому Що дощ іде. Ах невже тільки тому тільки тому? Місця нема ніде. Сьогодні середа – лише завтра побачусь Завтра […]...
- Семенко Михайль – Сонцекров Без сонця жити я не хочу Стерпіть не можу я холодних ліхтарів Я сонцекров люблю і в крові сонце І знову сонце в кровофарбах малярів […]...
- Микола Вінграновський – Вона була задумлива, як сад Вона була задумлива, як сад. Вона була темнава, ніби сад. Вона була схвильована, мов сад. Вона була, мов сад і мов не сад. Вона була […]...
- Семенко Михайль – Висвічування Багнесь у безмежності висвічування Від очей женственних перестрінути. Містично-несподівані посвідчування Не хотілось би випадковостями змірювати. Ефірним дротом до глибин пронизаний Я всесвітньо споріднений зі сміливостями. […]...
- Семенко Михайль – До побачення Черв’як зневір’я гризе і душить. Минули дні коли я вірив. Може цей демон мене задушить, Може мене розважать Сускегана чи Гвадалквівір. Ішов назустріч молодому життю. […]...
- Семенко Михайль – Моє піднесення Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як росте сила як міцніє сила […]...
- Семенко Михайль – Поезії згуби 1. З перерізаним горлом І захололим осміхом губ Стояв І куди рушити не знав. Всі оганьблені й розчаровані Всі зневірені – Друзі мої. 2. Хто? […]...
- Семенко Михайль – Біля мапи Які слова – болючі, зимні – Вона поховає мене зимностями. Відчування інтимні – Зогрій моє серце інтимностями. Далеко, далеко блакитне море… В душі – опрокльонені […]...
- Семенко Михайль – Хлопчик Молодий я і багато взяв, Світ і життя збагнув зарано. Душа моя ще просить ласки, Я ще дитина – і коли дорослим став? Я прагну […]...
- Семенко Михайль – Рухи слів Мій товариш забіг – Я сам. Яке сумне моє гавкання. Шкода себе. Чорніє, плямиться земля – Сніг тане. При місяці мерехтить щось, В душу залазить, […]...
- Калинець Ігор – Коли вона спала Коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала Звикла до несподіванок як до сходу сонця Вірила в чари крила […]...
- Семенко Михайль – Куховарня Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди мене не ображають Крізь пальці […]...
- Семенко Михайль – Атлантіда Вабить мене в краї незнані далекі В царство ледяних шпилів і червоної міди Через плечі віків озирнулась до мене Ревекка Душу пестять образи Атлантіди Ваблять […]...
- Семенко Михайль – Лелеки Мені дуже подобається У білій залі слухати Шопена. G-moll баладний настрій в мене І серце з серцем сміється грається А в антракті боязкі розмови. Теми […]...
- Семенко Михайль – Павзи Після кількох днів щастя якому не міг дати назви – Знов почуваю радість муки радість злощастя. Трамвай досяг мене ніби нічого, Ніби усе по-старому, ніби […]...
- Леонід Кисельов – Вона приходила щоранку Вона приходила щоранку, І нам спочатку говорили, Що то звичайна баба-бранка І поспіша до породіллі. Вона приходила щоранку, І ми спочатку уявляли, Що то була […]...
- Борис Грінченко – Вона співа Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона співа – і очі молодії […]...
- Семенко Михайль – Ередіа Це було увечері, коли місто вібрує стумливо. Це було на тім тижні у середу. Вона стояла, дивилась у очі задумливо. Зграйна, як сонет Ередіа. Так, […]...
- Семенко Михайль – Поклик віків Зве мене до сталевих окреслів і бетонних мостів, До ланцюжних перил і камінних барикад, Прийме мене в свою пащу беззлобний, байдужий гнів, І стане доля […]...
- Семенко Михайль – Грамофонний туш Літхар самотній пустинним вечором Не сполохує повільні рипи – Як вона ходить з повітовим фельдшером Де квітнуть і пахнуть липи. Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні […]...
- Семенко Михайль – Я (“Я – жертва погасаючого світу…”) Я – жертва погасаючого світу. Я – поранений звір. Можливо, що прибув на аероліті І кинув довкола зневажливий зір. Дух мій в захопленні можливостей футурних, […]...
- Семенко Михайль – “Образ снився мені…” Образ снився мені Образ благанний У холодній труні В білім савані Не зводь у сні Зір свій звучий Дайте мені Кімвал брязкучий....
- Семенко Михайль – Оксамитова злива Плинуть ручаї в душу мені Отруйно І забриніли на останній струні Струйно Змягчує гладить душу мені Оксамитова злива В грудях моїх на останній струні Припадає […]...
- Семенко Михайль – Сніг у саду Місяці жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду – Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут […]...