У суботу Никодим по подвір’ю ходить.
Випить хочеться йому, аж живіт підводить.
А в кишені лиш сірник та одна цигарка.
До копійки підмела жіночка Одарка.
Вийшла жінка на балкон, щось чіпля до шворок.
– Гей, – гукає Никодим, – кинь копійок сорок!
– Сам вернися та візьми. Невелика цяця!
Як я кину їх? Вони к бісу розлетяться…
– Тю! – лютує Никодим. – Завела балачку!
Я піймаю на льоту – загорни в троячку.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Павло Глазовий – Сімеєчка Батько став серед кімнати, гаманцем трясе. – Подивіться, п’ять копійок лишилось – і все. Це синок мій із кишені гроші вичища, Щоб крутити в ресторанах […]...
- Павло Глазовий – Синок Оббивати чорним двері увійшло у моду. А за тими за дверима сидить син народу. У приймальні під стіною від вікна до входу Натопталось щонайменше сорок […]...
- Павло Глазовий – Вигідна жінка Стрів на вулиці Матвія Панько Сарана. – Здрастуй, – каже. – Познайомся: Це моя жона. – Дуже радий, дуже радий! – Вигукнув Матвій. Цмокнув жінку […]...
- Павло Глазовий – Ослик – Хочу, мамо, ослика. Хочу в магазин. Купи, мамо, ослика! – В тебе ж є один. – Хочу, мамо, ослика. – В тебе ж уже […]...
- Вірш Олександра Олеся – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні […]...
- Дмитро Загул – “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути Країн незримих всі таємниці, Чулою […]...
- Павло Глазовий – Бандурист Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист. У неділю на могилу йшов співати бандурист. А назустріч бандуристу панський вискочив лакей. – Чим, – питає, – […]...
- Павло Глазовий – Вередливий гість Умовля свого сусіда скупий Опанас: – Покуштуйте огірочки, вони гострі в нас. – Той спідлоба поглядає, дметься і сопе: – Краще буду їсти сало, хоч […]...
- Павло Глазовий – Жерар Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром. Татко й матінка чомусь звуть його Жераром. І дивується сусід: – Чи вони не хворі, Що таке […]...
- Павло Глазовий – Ласкава дівчина За прилавком у крамниці дівчина білява. Покупець до неї каже: – Ви така ласкава. А оті, що рядом з вами, старші продавщиці, Єй же єй, […]...
- Павло Глазовий – Мистецтво єднає Вони зустрілись випадково, Сусідні просто випали місця. Він від халтури мучивсь винятково, З трудом сеанс досидів до кінця. Його сусідка тихо говорила: – Як можна […]...
- Павло Глазовий – Тіснота З німецького гумору Серед залу у музеї, світлим склом прикрите, Стоїть ліжко старовинне, дуже знамените. Гід пояснює туристам: – Дами і панове! Двісті літ було […]...
- Павло Мовчан – “Коли щезало запинало…” Коли щезало запинало, то вимальовувався світ: мідяно-блискітне кружало на чорнім павутинні віт. І щиро різьблений листок, як тло для спогадів про літо, і вітром вибитий […]...
- Павло Глазовий – Солдатська лірика Хлопець виїхав служити у далекий край І коханій пише звідти: “Жди мене, чекай! Я тебе не забуваю, не забудь і ти. Я не можу надивитись […]...
- Павло Глазовий – Шпаргалка Готувався виступати на нараді бюрократ. Добирав для нього дані цілий тиждень апарат. Він увечері шпаргалку прочитав, пробубонів І засунув у кишеню габардинових штанів. Вранці вийшов […]...
- Павло Мовчан – “В день молодого сонця, коли в росі трава…” В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у вузли, усі свої похибки безжально […]...
- Микола Руденко – Коли відлунює твій кожен крок Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі кришталевім? Нехай ти сам ідеш, […]...
- Вірш Лесі Українки – Коли дивлюсь глибоко в любі очі I Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не […]...
- Леся Українка – “Коли вже зачепили сі питання…” Коли вже зачепили сі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою, Куди не так, як німець ваш, поважно, […]...
- Микола Луків – Балада про покликання Капітанові сорок років, Розумієте – сорок років. Це немало вже – сорок років, Та яких іще сорок літ! Океани його гойдали, Білі чайки над ним […]...
- Сингаївський Микола – Пам’ять 46-го Пам’ятаю голод Сорок шостого: Жолудевий, кам’янистий хліб, Немічного бачити – дорослого, І дитинство зголоднілих літ. Все злилось – у хлібне і насущне: Цвіт кори, макуха, […]...
- Руданський Степан – Спасибі Сидить циган на городі Темненької ночки, До блискавки вибирає Чужі огірочки. Та все собі промовляє: “Блисни, боже, блисни!” А господар його ззаду Як вилами свисне!.. […]...
- Леся Українка – “Ой, здається, не журюся…” Ой, здається – не журюся, таки ж я не рада, чогось мені тяжко-важко, на серці досада. Ой кину я ту досаду геть на бездоріжжя, Зійшла […]...
- Павло Мовчан – “Волосся скрипки, наче хміль…” Волосся скрипки, наче хміль, оповило – не відпускає, то білоцвітна заметіль мене діткнулася руками, кущем шипшини – в сповитті ожини дикої гінкої, що не дає […]...
- Павло Мовчан – Меч та шолом (З циклу “Музейні експонати”) Нахилитались під вікном березові сережки – збіга по стовбуру вапно, і білить до-овгу стежку. Її не перечорнить тінь, не перекреслять води […]...
- Павло Мовчан – Достойний матеріал Тривале відлуння виснажує висохле горло, а слово потяте членується часто і дрібно. І звуки в кубельцях звиваються чорних, і тиша стояча свічадо затягує срібне… – […]...
- Дмитро Павличко – “Я вчився сорок літ, та не навчився досі…” Я вчився сорок літ, та не навчився досі Губити подих свій в жіночому волоссі, І гудзики дрібні розстібувать на спині Я вчився сорок літ, та […]...
- Павло Глазовий – Обмова На розпеченому пляжі лає даму дама: – Та яке ж це виховання? Та яка ж ви мама? Та скажіть же ви що-небудь вашому синочку. Він […]...
- Павло Глазовий – Грішний піп Дяк попові молодому заявив: – Панотче, Грішні ви, бо дуже кодло любите жіноче. – Піп надуся: – Що за гріх тут? Я не розумію. Зараз […]...
- Павло Глазовий – Монпансьє Леденці купив Іван ті, що у коробці. Ходить смокче й примовля: – Подивіться, хлопці, Як це кляте “лампасе” злиплося у купу. Неможливо роздовбать, хоч клади […]...
- Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та […]...
- Павло Глазовий – Суперечка Матір звуть Елеонора, а батечка – Савка. Синок у них підростає, ім’я йому Славка. Батько щирий українець, мати – сибірячка. – Нє говорі, – учить […]...
- Павло Глазовий – Дичина Як торохне із рушниці Панько біля граба, А із кущів як вискочить налякана баба Та як крикне: – Ти куди-то смалиш із рушниці? Дать би […]...
- Павло Глазовий – Зозуля Злий, сердитий з полювання повернувся зять. Теща зразу ж причепилась і давай пилять: – Де ти ходиш, де ти бродиш, хочу знати я! Є у […]...
- Павло Глазовий – Помічник Мама ввечері прийшла з поля, із прополки, А назустріч їй біжить стрибунець Миколка. Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко. – Ну, синочку, як діла? […]...
- Павло Глазовий – Поцілунок Приключилась ця пригода у лиху годину, В чорні дні, коли фашисти вдерлись на Вкраїну. …Їдуть разом у вагоні офіцер дебелий, Гарна дівчина, бабуся і хлопчак […]...
- Павло Глазовий – Ізюм Ішла кума зніматися, говорив їй кум: – Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: Ізюм, І роби отак губами, наче п’єш компот. Вийде в тебе на […]...
- Павло Глазовий – Читака Чоловік у книгах рився з ранку й до обіду. Жінка вийшла із квартири й мовила сусіду: – Ти в пивну не клич Івана, він за […]...
- Павло Глазовий – Зразковий муж З перського гумору Колись мулла у мечеті сказав: – Мусульмани! Хто не мириться з жоною, хай з підлоги встане. Повставали, не гаючись, аллахові діти. Один […]...
- Павло Глазовий – Вусань – Ти чого це, – каже Клим вусаню Єгору, – То опустиш вуса вниз, то закрутиш вгору? – Вуса в мене, друже мій, це немов […]...