Сингаївський Микола – Пам’ять 46-го

Пам’ятаю голод

Сорок шостого:

Жолудевий, кам’янистий хліб,
Немічного бачити – дорослого,
І дитинство зголоднілих літ.

Все злилось – у хлібне і насущне:
Цвіт кори, макуха, лобода,
Жолудина і зернина злущені,
І джерельна – рятівна вода.

Звідти ми –

З воєнного і босого.

Все ж росли, мов придорож-трава.
Незнищенна пам’ять сорок шостого
Болем тим і нині ще жива.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Сингаївський Микола – Пам’ять 46-го вірш.