Микола Руденко – Помру під тином

Помру під тином…
Тільки під яким –
Під межовим чи за колючим дротом?
Упившись поту смородом гірким,
Я землю гризтиму кривавим ротом.

Вже не почую скреготу заліз
І чавкотіння табірної глини.

Та з неба з’їхавши,
Великий Віз
Понад Дніпром тачанкою полине.

Піднявшись над голоблями зірок,
Я цілий світ своїм наповню болем –
І тихий, владний, мов Ілля-пророк,
Громи вечірні викрешу над полем.

15.02.1974


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Помру під тином вірш.