Павло Глазовий – Жерар

Жорі рівно двадцять п’ять. Всі – прожиті даром.
Татко й матінка чомусь звуть його Жераром.
І дивується сусід: – Чи вони не хворі,
Що таке чудне ім’я притулили Жорі? –
А сусідка молода весело цокоче:
– Він же в них жере за трьох, а робить не хоче.


Павло Глазовий – Жерар вірш.