Біжить у яр вода,
біжить вода і сріблом ллється,
над нею дівчина сміється,
розкішна, молода.
Голубко, не втікай!
Скажи мені ту гарну казку
про радощі, дівочу ласку,
скажи про тихий рай!
Ах, казочка моя!
Я чув її, а де, не знаю,
забув і з туги заниваю,
і рад би вмерти я.
З водою поплисти
в далекий світ, щоб не тужити
або тут серденько зложити,
квітками зарости.
Шуміли би ліси,
шуміли би мені діброви
про чари вічної любови
і вічної краси.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, підніжжя гір у хмарах застрягли, у пахощах вогких ліси завмерли, і сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, де […]...
- Осип Маковей – Сон Тихий сон по горах ходить, за рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, дикі рожі в […]...
- Осип Маковей – Думка Мені здається: я не жив, а тільки все збирався жити, чогось шукав, за чимсь тужив, бажав комусь весь вік служити; аж ось і молодість минула, […]...
- Осип Маковей – І я умію пісню І я умію пісню, умію не одну, то тихо-милозвучну, то грімко-голосну. Я так люблю ті співи, а я їх сам зложив у тихі хвилі щастя, […]...
- Осип Маковей – Ти – як сон Ти – як сон, ти – як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка І […]...
- Осип Маковей – Заплатив я податок кривавий Заплатив я податок кривавий – сам у війську служив вісім літ, у війні з пруссаком став кулявий, надививсь на людей і на світ. А тепер […]...
- Осип Маковей – Елегія Коли помрем і заростем квітками, у споминах ще оживем не раз, аж поки поруч з нашими кістками заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се […]...
- Осип Маковей – Понад хмари Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають […]...
- Осип Маковей – Я рад би все забути Я рад би все забути, що трапилось мені, і знову хлопцем бути у рідній стороні. Нехай би жив і бідно, та знав уже свій шлях […]...
- Осип Маковей – Був монастир, а в нім черці Був монастир, а в нім черці – відлюдки тихі, богомільні і в’язні віри добровільні, що в божому жили страсі і словом правди та хрестом Боролися […]...
- Осип Маковей – Коли помрем і заростем квітками Коли помрем і заростем квітками, У споминах ще оживем не раз, Аж поки поруч з нашими кістками Заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се […]...
- Осип Маковей – Брати В темних горах, при окопах, у болоті, там зійшлися два вояки по роботі. Не зійшлися, тільки впали край дороги, поранені: сей – у плечі, той […]...
- Осип Маковей – Привіт Україні Вітай, дорога Україно моя! Чи дужа ти, нене, здорова? Пропали і воля, і сила твоя, а все ж ти й сьогодні чудова! От гарно, що […]...
- Осип Маковей – Полетів би я на Україну Полетів би я на Україну не конем, а бистрим самоходом, щоб натішитись своїм народом, щоб поглянути на ту країну, що так довго у неволі дожидала […]...
- Осип Маковей – Колисанка Сидять пани над Невою та поникли головою, місяцями раду радять над правами, що не вадять, що не вадять з них нікому – все лишають по-старому. […]...
- Осип Маковей – Хрест І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня віри, І всюди рабських шибениць […]...
- Осип Маковей – Метеор Ось блиснув метеор і згас, Як у життю щасливий час. І на всесвітнім цвинтарі Лягли десь відламки зорі. Так розпадалися світи, Живуть і гинуть без […]...
- Осип Маковей – Образок Маленька хата, як коробка, загата з листя під вікном, кошниця, наче солі товпка, – усе вже спить осіннім сном. У хмарі сонця і не знати, […]...
- Осип Маковей – Могила в полі Маленький хрест у полі чорніє на снігу. Ім’я дощі вже змили, не видно і могили, – забули всі поволі за вірного слугу. І не спитають […]...
- Осип Маковей – Налетіла куля з поля Налетіла куля з поля, забриніла, як пчола, – дійся, дійся, божа воля, як така козацька доля, – куля в груди застрягла. Впав козак, не може […]...
- Осип Маковей – Помер рекрут в непривітній столиці Помер рекрут в непривітній столиці, здалека від свого села, від матері, убогої вдовиці, від любки, що в селі жила. Помер, не бачивши у час конання […]...
- Осип Маковей – В дорогу, в дорогу! В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле! Чи цвітами піду, чи терня поколе, чи певно там зайду, чи щастя там найду, – іду, де побачив […]...
- Дмитро Загул – Дівоча туга Голосом горлиці серце туркоче – тремтить, як оголена гілка в гаю… О моє бідне, стурбоване серце, як зустрічаєш ти весну свою? Біле, пругке моє тіло […]...
- Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив сумніву голубого на кучері весни я голову кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, а каравели дум в пустелю не веде? Ах, […]...
- Дмитро Загул – “Так любить душа одинока…” Так любить душа одинока Далекий і тужний мотив: Журливе журчання потока І шелест пожовклих садів. Крізь шибку малого віконця Так любо дивитись мені В ту […]...
- Василь Стус – Моє перелицьоване пальто Моє перелицьоване пальто, єдиний мій товаришу незрадний, ану ж, переповідж мені докладно про те, що є цей світ і хто є хто – із тих, […]...
- Вірш Миколи Руденка – Туга Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі – Усе таке, та не моє. А чом це так – […]...
- Іван Драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – […]...
- Леся Українка – “У чорную хмару зібралася туга моя…” У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода […]...
- Леся Українка – “Обгорта мене туга, болить голова…” Обгорта мене туга, болить голова, Стіни й стеля гнітять, мов темниця… Де ж ви, де, мої щирі, одважні слова? Де поділась моя чарівниця, Молода моя […]...
- Маркіян Шашкевич – Чом, козаче молоденький Чом, козаче молоденький, Рониш слізоньки дрібненькі, На всхід сонця поглядаєш І так тяженько вздихаєш?.. Ой я, козак молоденький, Роню слізоньки дрібненькі, На Вкраїну поглядаю, За […]...
- Микола Руденко – Скажи мені, які у тебе очі? Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає в ореолі золотім. Скажи мені, […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Тече вода з-під явора Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють. Тече вода […]...
- Микола Руденко – Ліси, яких немає Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. Те, що снувалось на вікні […]...
- Павло Мовчан – Через товщу простору та часу Далекий поклик зваби та жаги, журо моя, далекосте співуча: вже вийшов голос мій за береги і обрій перевищив, наче кручу. О невимовносте, нетанність крижана, вже […]...
- Дмитро Загул – Молодим співцям Сонячні панелі, ранки золоті, – Що ж ви невеселі, друзі молоді? Звідки в вас ті жалі? Звідки той мотив? Вам одкриті далі неймовірних див. Ні […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, сповільнюють вірш. […]...
- Микола Руденко – Сенс життя Де реальність, де сон – Чи збагну до пуття? Сірий морок Минуле сповив пеленою – Мов не я, а хтось інший Прожив те життя. Шість […]...
- Павло Мовчан – Пізньої осені Понад водою птах стеливсь, понад водою голубою ширяв уже пожухлий лист і застив літо сам собою. Вода засмучена була, бо скаламучена дощами; в ній мокло […]...
- Павло Мовчан – “За цим Дніпром – є ще Дніпро…” За цим Дніпром – є ще Дніпро… За обрієм – моря в три води, а за народом – є народ, а за народами – народи… […]...