Поет Маковей Осип

Сидять пани над Невою та поникли головою, місяцями раду радять над правами, що не вадять, що не вадять з них нікому – все лишають по-старому. […]

Заплатив я податок кривавий – сам у війську служив вісім літ, у війні з пруссаком став кулявий, надививсь на людей і на світ. А тепер […]

Маленька хата, як коробка, загата з листя під вікном, кошниця, наче солі товпка, – усе вже спить осіннім сном. У хмарі сонця і не знати, […]

Коли помрем і заростем квітками, у споминах ще оживем не раз, аж поки поруч з нашими кістками заснуть усі, що пам’ятали нас. І буде се […]

Вітай, дорога Україно моя! Чи дужа ти, нене, здорова? Пропали і воля, і сила твоя, а все ж ти й сьогодні чудова! От гарно, що […]

І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня віри, І всюди рабських шибениць […]

І я умію пісню, умію не одну, то тихо-милозвучну, то грімко-голосну. Я так люблю ті співи, а я їх сам зложив у тихі хвилі щастя, […]

Помер рекрут в непривітній столиці, здалека від свого села, від матері, убогої вдовиці, від любки, що в селі жила. Помер, не бачивши у час конання […]

Понад хмари! Понад хмари, брате! Вийди в гори з навісної хати! На верхах самітних там ще тихо, Не зайшло туди ще людське лихо. Не встають […]

Був монастир, а в нім черці – відлюдки тихі, богомільні і в’язні віри добровільні, що в божому жили страсі і словом правди та хрестом Боролися […]