Осип Маковей – Ніч

Зчорнілі гори небозвід підперли,
підніжжя гір у хмарах застрягли,
у пахощах вогких ліси завмерли,
і сонні мари дебрі налягли.

І сниться горам сторона далека,
де вічним сном страшні пустині сплять,
без гір, без вод, кругом смертельна спека, –
ліси стряслись, збудились, знов шумлять…

1899



Осип Маковей – Ніч вірш.