Не сняться літа дитинні,
Не маряться дні юнацькі.
Дівчата з горбів зелених
Давно не сходять до танцю.
Давно не збирають смокви,
Не душать важкі виногрона.
Річки течуть не водою –
Камінням сухим і чорним.
О очі мої гарячі,
Уства мої сірі, спраглі,
Що бачите тільки Сонце,
Щоб тільки кричати Правду!
Щоб жовкли жіночі лиця,
Щоб важчали їх убори.
Щоб вогкі і плідні лона
Були, як сакви порожні.
Щоб кидали щит і панцир,
З плечей обривали шати,
З одним невблаганним лезом
Мужі допадали коней.
На грудях зводите руки,
Бороните душу вашу, –
Не ждіть ніхто милосердя:
Я камінь з Божої пращі.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Ольжич Олег – Городок 1932 (уривок) За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні бастіон! Ім’ям невблаганним свободи Здолали […]...
- Ольжич Олег – Приxодили Приxодили. Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи. Приносили в приплющених очах Своє блакитно-зеленаве небо. Ми не зазнали радости. Були Їх пестощі рвучкі […]...
- Ольжич Олег – Люкреція Давно ріка вернула в береги. Давно нора засипалася в кручі І місто мовчки зводить навкруги Вали із частоколами колючі. Та ще лежить над плямами полян, […]...
- Ольжич Олег – Ольвієць Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру. Серце ледаче давно – як фiал без вина. Пiнявий трунок щасливо допито до дна, Личить же усмiхом стрiнути […]...
- Ольжич Олег – Візія Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір’ях клунки, попони. – І не в […]...
- Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, […]...
- Ольжич Олег – Риплять і квилять двоколесі мажі Риплять і квилять двоколесі мажі, Худоба чорну куряву здіймає, А голоси важку, неясну пряжу Снують під степом, сірим і безкраїм. Земля! Земля! Плодюча, повногруда! Як […]...
- Олег Ольжич – Піхотинець Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних […]...
- Ольжич Олег – Підзамчя Притулене тут під горою – Спокійне Підзамчя усе. Лиш вітер стрімкою рікою І хмари, і зорі несе. В хатках порушаються люди, Ткачі, кушнірі, ковалі, Шукаючи […]...
- Ольжич Олег – Готи Похмурий день зачаївся в туманi. Над бродом ржуть, полохаючись, конi. Мiй меч бренить, та чую, що на гранi Мене не зрадять крицевi долонi. Учора твердо […]...
- Ольжич Олег – Порцеляна До дзвінкого водограю З шумом балю в голові Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла На каміння ліг і щез, Наче хвиля, […]...
- Ольжич Олег – Межа По рівній грані двох світів ідеш, Що, наче скло, невидима і гостра. І тягне, рве глибинами без меж Одкрите серце ненаситний простір. Ступи ліворуч: легкий […]...
- Ольжич Олег – Археологія Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми завжди воювали. – Мене забито […]...
- Ольжич Олег – Негритянський божок М. А. Тисячолітній, дужий баобаб Один віддав його залізні риси, І мертвий впав на землю чорний раб, Коли нарешті божий погляд висік. Прикрашений, високо на […]...
- Ольжич Олег – Душа обважніла Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого. Земля благодатна і чорна До решти знеснлила ноги. І от її знов розбудила Хода круторої пари. […]...
- Ольжич Олег – Поцілуєш, різко і суворо Є. П. Поцілуєш, різко і суворо, А в очах – морозяна блакить, А в очах – розриви і простори… Ет, не нам, товаришу, любить! Ще […]...
- Ольжич Олег – Сестра, а другому – мати Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до болю Ваш шлях, як струна, […]...
- Ольжич Олег – Нащо слова? Ми діло несемо Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш, чи […]...
- Ольжич Олег – Чорно-синяву рінь гризучи Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, поритім від злив, Кілька хмурих […]...
- Ольжич Олег – Давнім трунком, терпкістю Каяли Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов не вгору несміливим зором – […]...
- Ольжич Олег – На горі під лісом – біла хатка На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова в грудях туга). І вночі […]...
- Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1935 року) I Читайте газети при тихім вікні, Впивайтесь ясним каламутом. І як не зірвуться ці лагідні дні, Не крикнуть розпучливо-люто! Читали, пряли недомріяні сни, Солодку молошність […]...
- Ольжич Олег – Знов вітри над землею, вітри Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим. Ширше груди! Повніше серця! (Бо згориш […]...
- Леся Українка – Вітряна ніч Чорна-чорна та глибока ніч – (Є такі тут погляди жіночі) – Вітер мчить шалено із півночі, Мов тікає від погоні пріч. Розігрівся щось вітрець мій […]...
- Микола Руденко – Пророк То ніч над нами чи істота чорна? На це ніхто б відповісти не зміг. І крутиться Земля, неначе жорна, І зорі перемелює на сніг. А […]...
- Леся Українка – Пророк (З біблійних мотивів) Я духові серцем сказав: “Навіщо ти будиш мене серед ночі? Навіщо сі тихі уста розв’язав І речі надав їм пророчі? Оспалі тут […]...
- Микола Вінграновський – Пророк З Пушкіна Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І наші погляди сплелись. […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Пророк Неначе праведних дітей, Господь, любя отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить, Святую правду возвістить! Неначе наш Дніпро широкий, Слова його лились, […]...
- Леся Українка – Трагедія Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, стиснув панцира міцніше, аби кров затамувати. Бачить з вежі гарна дама, Що поблід її коханий, що […]...
- Руданський Степан – Олег – князь київський* I Не у гості, а на кості Ходили козари 2. Та не пиво ж і їм буде, А кров та пожари! Вже зібрався Олег віщий […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Привітання життя І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, […]...
- Микола Вінграновський – Повернення до Львова I Десь далеко-далеко, що лиш слово домове, Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, моє місто-любове, Твоє ніжне крило пролітає в мені. В цьому […]...
- Леся Українка – На столітній ювілей української літератури У кожного люду, у кожній країні Живе такий спогад, що в його в давнині Буди золотії віки, Як пісня і слово були у шанобі В […]...
- Максим Рильський – Запахла осінь в’ялим тютюном Запахла осінь в’ялим тютюном, Та яблуками, та тонким туманом, – І свіжі айстри над піском рум’яним Зорюють за одчиненим вікном. У травах коник, як зелений […]...
- Павло Мовчан – “Птах, що дарує мені висоту…” Птах, що дарує мені висоту, пес, який вірить в мою доброту, дерево, щедре на зрілі плоди, в пальцях розімкнута ніжність води – всі ці ознаки […]...
- Микола Вінграновський – Як ішли Неквапи зиму зимувати У Неквапи білі лапи, А в Неквапоньок – свої: Йшли Неквапи-непоквапи Зимувати у гаї. А гаї весна любила, А гаї були при ній, І весна […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість в вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, […]...
- Павло Глазовий – Спортсмен Розмовля онук маленький з дідусем Семеном. – А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом. – Та від кого ж ти дізнався, – Від […]...
- Леся Українка – “Я знаю, так, се хворії примари…” Я знаю, так, се хворії примари, – Не час мені вмирати, не пора. Та налягли на серце чорні хмари Лихого пречуття, душа моя вмира! Вдяглися […]...
- Дмитро Загул – Сон лісів Мохнаті зітхання дерев – Шелест, шурхіт, шум… А десь недалеко машини рев, Що розриває цей сум. У вершках кучерявого листя Губиться посвист, гнів – Веселий […]...