Мозолевський Борис – Прощальні гладіолуси

Ще довго так в твоєму голосі
Дзвеніли сміхом кришталі.
Блідо-рожеві гладіолуси
Прощально шерхли на столі.

І в передзахіднім промінні
З блакитно-білої імли
Ще довго так вуста кармінні
Мені трояндами цвіли.

А ти вже йшла, ішла назавше,-
В журбі від маківки до п’ят,-
Своєї долі не впізнавши
У найсвітлішому із свят.

Не раз насню іще ночами,
І спомин серце обпече:
Цілую довго і нестямно
Тебе в сумне твоє плече.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)
Мозолевський Борис – Прощальні гладіолуси вірш.