Мозолевський Борис – Гойдалка

А день стояв у просині,
Осінніх повен чар.
І гойдалка під соснами
Злітала вище хмар.
Злітала, потім падала,
І знову – догори!
Край берега опалово
Палали явори.
І ти за тими злетами
Була, як птах, сама.
А за осіннім плетивом
Вже ткалася зима.
Якими йти ще сходами,
Навстріч яким вітрам?..
Життя гойдало гойдалку
Від радощів до драм.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Мозолевський Борис – Гойдалка вірш.