Грунтуймо собі ніч, бо йде вода висока. Окличники сурмлять в зелену бугилу, і ручі конюхи вже білять коням боки, і так, без поводів, пускають їх […]

Смеркаються трави, весь день зеленивши повітря, кульбаби злітають угору, немов пухирці, скупою здається вечірня палітра: малиновий захід і луг в молоці. На спадкові віку життя […]

Заплуталась павутинно стежка в кронах яблунь. Ліниво-терпляче провадить крок промінь по довгих мандрах. Яблуні очі свої червоні долу спустили трудно. Запаморочилось в головах від кружеляння […]

Там ліс шумів і обсипалась хвоя, а нас вітри минали стороною, проходили, сипнувши жменю голок, сталевих голок в спину навздогонок. І перед нами в дзеркалі […]

Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. І скресла пам’ять пригадає квітку, […]

Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними і життєва нить. Цей зрячий […]

Що ж мені свідчать твої зморшки? День надійшов і відійшов. Дощ розгулявся – чорні стьожки гадючаться з-під підошов. Несеш вогонь на щедру річку, виймаєш весла […]

Промінь розщеплює зруб і вино каламутить, вузить зіниці, жолобить лице. Думка глибока, добувшись до суті, хрестики ставить твердим олівцем. Тріщина вуст вже давно кровоточить., ящірка […]

В день молодого сонця, коли в росі трава й під голову лежачу вода не підплива, коли очима в’яжеш повітря у вузли, усі свої похибки безжально […]

Майстер опудал, облудал пташиних, втиснувши в очі дві горошини, ти підіймаєш крила на кпини, їх підпираючи на патичини. В птичому царстві застиглого лету що ти […]