Мов силует
води
ЦЯ
фраза
на піску
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра відслонюють непоквапливу повняву зауважень води незримі плем’я підростаючих ран – прорив безперебіжний...
- Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє і глина доглядає у дереві і квітень ненадовго Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) хтось спалює дим – безберегі краї заколоту землі нічиєї 1997...
- Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність припливних берегів прикопує і найвищі послання самоцвітних одмін слова...
- Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу уздовж блукань пращі пустель уздовж ранків незаселені ранки...
- Михайло Григорів – Раптовість проминання Астигла бо квітка шукай без навколо...
- Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я мов залишки безмежжя Потойбіч співу лежить перерване віконце у звалищах вітрил Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Босі зерна У вузлі пагорбів шукають дерево якого не несли...
- Михайло Григорів – І зливи без мілин Вогні й вогні й вогні хворого дерева і ніхто не спиняється...
- Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – Загарбання пісками Дедалі ширшає вікно без дерева навпроти...
- Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел тільки в облозі самих весел скорочують письмена безоглядного моря...
- Михайло Григорів – Поверхні форм Із сухої світлости речей сіє вітер сіль погорди...
- Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – На рівні світань Мов покинуті числа – уламки обірваних вод І пташка звідусюди Січень-червень 1997...
- Михайло Григорів – У самоті проваль Вогні мов колір прохолоди мов злам у зливі...
- Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: людина є з піску, о, з піску і з води, Він сотворив її, бо йому було сумно серед зелених дерев і червоних птиць Хор: […]...
- Микола Хвильовий – “Увечері проходжу по майданах…” Увечері проходжу по майданах і гамір залишаю позаді. І слухаю (за містом, на горі), як шелестить трава і коні хвиль басують на за? водях ріки […]...
- Максим Рильський – Срібний сонет М. Алексеєву Посріблені ліси окуталися тінню, А небосхил горить і віти золотить. Виходжу я на шлях – на смугу ясно синю, – І чудно й […]...
- Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На шляху Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя з води і на піску кричить з нестями, обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, хвилясто хльостають вітри, […]...
- Павло Мовчан – Край плеса Темні пасмуги вітру рябили ріку і до берега йшли – очерет хилитався, і ритмічно, як подих, на рівнім піску і твій час, і ти сам […]...
- Семенко Михайль – Димар Димар з червоним обводом Найвище Залізо стовбури кран ланцюги Вода 2 хінських голодранці по парі корзин у них з фісташками Двоє дівчаток у червоненьких спідничках […]...
- Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...
- Микола Руденко – Поетові-лауреатові Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той борець вдававсь до гри, Не […]...
- Павло Мовчан – “Нотується вся радість на листку…” Нотується вся радість на листку, а на чолі – журба печаттю Каїна. І пишеться все добре на піску, а все лихе карбується на камені. Все […]...
- Павло Глазовий – Розмова на пляжі – Дві години стежу я за тобою, друже. Видно, в тебе до жінок серце не байдуже. Походжаєш по піску чи в ріку заходиш – Від […]...
- Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки Лежить дідич на постелі, Як барило, грубий… Його локай сухощавий Заснув коло груби… Заснув локай коло груби, Води не напився… Як захтілось йому пити – […]...
- Семенко Михайль – Я (“Як гарно почувати, що я – сильний…”) Як гарно почувати, що я – сильний І що мені належить світ. Як гарно бачити, що мій шлях – вільний І що всі біографії – […]...
- Леся Українка – “За горою блискавиці…” За горою блискавиці, а в долині нашій темно. У затоці чорні води плещуться таємно. Блискавиця в небі лине, а в затоці потопає, в чорний гріб […]...
- Вірш Ліни Костенко – Старий годинникар Ще пароплавчики чаділи, наче праски, ще ми шукали крем’яхи в піску, – на пограниччі дійсності і казки стояв той дім за хмарами бузку. Там жив […]...
- Павло Мовчан – “По сліду каменем котила…” По сліду каменем котила, піском кропила, де ступну, моя насущнице, немила, у гніві я не обернусь… Долоні багнуть відлетіти, обернена душа назад, де замикають сині […]...
- Павло Мовчан – “Вже смеркла вода. І дерева глибокі…” Вже смеркла вода. І дерева глибокі верхів’ями нурились в прірву німу, мов лійка, округлене широко око несито і тихо смоктало пітьму. Всередину зір затягнув і […]...
- Кацай Олексій – Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил Намагаючись піднятись до хмар по сходинках брил, я хапаюсь за поруччя зі сталактитів, але знову і знову з’їжджаю у байраки млявої цікавості до мене. Лавами […]...
- Павло Мовчан – “Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова…” Повсюди сліди мовчання, і всюди привід для слова: ув оці – дерево, у вусі – пташка, а в пальцях – глина. Долучайтеся до творення всього […]...
- Павло Мовчан – “Блакитне додалося до блакитного…” Блакитне додалося до блакитного і засмутилося – пригадалось літо, мов протяжний поклик. Ти – на піску! А погляд закороткий, щоб тебе торкнутись… Та що слова? […]...
- Микола Вінграновський – Ми з нею проснулися з голубами Ми з нею проснулися з голубами. Пляшка води, що не випили ввечері ми, Замерзла вночі на балконі. 1964...
- Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на […]...