Микола Вінграновський – Що сама тоненька, як бриндуша

Що сама тоненька, як бриндуша,
Бистроцвітна, як бриндуша, теж…
Придушила душу й далі душиш,
Дихать мені, диху не даєш-

Мало тобі, бачиш, тобі мало
Рук моїх німих і не німих –
Я божився, клявся я вокзалом
Утекти, але втекти не міг.

Гоїв, гоїв, давні гоїв рани,
Як нові димлять вже, наче дим, –
На старі на золоті кайдани
Молоденькі впали кайдани.

1982



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,25 out of 5)
Микола Вінграновський – Що сама тоненька, як бриндуша вірш.