Леся Українка – Єврейська мелодія

Ти не мій! розлучив нас далекий твій край,
І вродлива чужинка забрала!

Ти там, може, знайшов незаказаний рай,
Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла.

І зостались мені лиш пісні та думки…
Ті пісні наші бранці зложили,

Прислухаючись, як край Євфрату-ріки
Вавілонськії верби шуміли.

Ті пісні не співались, у дні жалібні
Арфи висіли смутно на вітах

І гойдались, неначе журились, сумні,
По веселих утрачених літах.

На мовчазних устах не лунав тихий спів,
Він на крилах думок у пустиню,

У зруйноване божеє місто летів
І оплакував рідну святиню:

“Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,
Вороги найсвятіше сплямили,

На твоїм олтарі неправдивим богам
Чужоземці вогонь запалили.

Всі пророки твої від тебе відреклись,
І левітів немає з тобою.

Хто погляне на стіни, величні колись,
Покиває, сумний, головою.

Ти не наш, але вірними будуть тобі
На чужині ізраїльські люди, –

Що господь сам обрав за святиню собі,
Те довіку святинею буде!”

Милий мій! ти для мене зруйнований храм,
Чи я зрадити маю святині

Через те, що віддана вона ворогам
І чужій, неправдивій богині?

26.06.1896


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Леся Українка – Єврейська мелодія вірш.