Леся Українка – Сафо

Над хвилями моря, на скелі,
Хороша дівчина сидить,
В лавровім вінку вона сяє,
Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає:

В тій пісні згадала і славу
Величну свою, красний світ,
Лукавих людей, і кохання,
І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач… Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

[с. Колодяжне, 1884, 3 листопада]



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (5 votes, average: 2,20 out of 5)
Леся Українка – Сафо вірш.