Леся Українка – Конвалія

Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,

Захищалась від негоди
Під віттям широким.

Та недовго навтішалась
Конвалія біла, –

І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.

Ой понесли конвалію
У високу залу,

Понесла її з собою
Панночка до балу.

Ой на балі веселая
Музиченька грає,

Конвалії та музика
Бідне серце крає.

То ж панночка в веселому
Вальсі закрутилась,

А в конвалії головка
Пов’яла, схилилась.

Промовила конвалія:
“Прощай, гаю милий!

І ти, дубе мій високий,
Друже мій єдиний!”

Та й замовкла. Байдужою
Панночка рукою

Тую квіточку зів’ялу
Кинула додолу.

Може, й тобі, моя панно,
Колись доведеться

Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.

Недовго й ти, моя панно,
Будеш утішатись

Та по балах у веселих
Таночках звиватись.

Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,

Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить байдуже!..

[Волинь, 30.10.1884]



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)
Леся Українка – Конвалія вірш.