Набукодоросор послав військо на Іудею і напустив на неї моавітів та аммонітів, що вже давно чекали на своїх давніх ворогів Іудеїв. Іоаким заперся в Єрусалими, чекаючи помочі з Єгипту, але поміч та не прийшла. Пророки сварилися між собою і ніяк не могли прийти до жодної згоди, що треба робити, аби одборонитися від ворогів. Вони корили один одного брехнею, а людові та цареві доставалися від них тільки прокльони та докори, а певної ради ніякої. Іеремія пророкував лихо країні і ганебну смерть цареві. Цар спалив писання Іереміїни і самого його хотів забити, але святці помогли Іеремії втікти в Єгипет, бо він був святецького роду.
Книга Параліпоменон каже, що Іоакима забили в кайдани і забрали у Вавілон. Книга царств сього не споминає, а каже просто, що Іоаким умер, а по ньому настав син його Іехонія (або Іоахін). Іехонія царював усього три місяці. Увесь сей час вавілоняне стояли облогою під Єрусалимом, а врешті прийшов сам Набукодоросор. Іехонія мусив здатися з усією сім’єю. Набукодоросор забрав його в полон, а країну всю розграбував, Єрусалим розруйнував, забрав усі скарби церковні і царські, силу людей забрав у полон і всіх ковалів та слюсарів забрав. В Єрусалимі Набукодоросор лишив царем найменшого сина Іехонії Матанію і дав йому імя Зедекія. Іехонія сидів 37 літ у темниці у Вавілоні і вже Евільмеродах, нащадок Набукодоросора, випустив йото з темниці. Сей великий полон, що був за царя Іехонії, зветься в історії “першим полоном вавілонським”.
Не довго зоставався Зедекія покірним підданцем Вавілону. Люд стогнав під ярмом Вавілону і слухав тих пророків, що пророкували визволення і заохочували царя до повстання, але інші пророки лихо віщували і радили коритися Вавілонові, між такими пророками був Іеремія. Іеремія радив надіятися на бога, коритися Вавілонові і не шукати нічиєї помочі, опріч божої. Коли Зедекія хотів покликати до спілки для повстання фінікійців, моавітів та аммонітів, Іеремія послав послам і цареві дерев’яні ярма і пророкував, що всякий, хто повстане проти Вавілону, буде покараний війною, голодом і пошестею лихою. Сам він прийшов до церкви з ярмом на шиї. Один пророк повстанської партії зірвав у нього ярмо і розбив його прилюдно і сказав: “так каже Ягве: отак я розіб’ю ярмо Набукодоросорове через два роки і визволю від нього шиї всіх людей!”
Цар не знав, що почати, кого слухати. Він почав змовлятися з Єгиптом і покинув платити податки у Вавілон. Тоді Набукодоросор обложив знов Єрусалим. Зедекія зібрав люд на раду і було зважено, щоб погодитися з богом, сповнити закон, що ніколи не був як слід дотриманий, себто закон, що наказував одпускати на волю по семи роках служби усіх гебреїв-невільників. Але тут надійшли єгиптяни, вавілоняне пішли їм на зустріч. Іудеї думали, що справа вже виграна, і знов затримали кожний при собі свого невільника-одновірця. Іеремія пророкував їм за те цілковиту погибель. Цар посадив Іеремію в темницю, щоб він не бентежив людей своїм лихим віщуванням.
Єгиптяни були відбиті і вавілоняне вернулися до Єрусалиму і тримали його в облозі два роки. Голод великий настав в Єрусалимі. Потім вороги пробилися в місто і почали його руйнувати. Тим часом у ночі цар з військом втік на планину Єрихонську, але там вороги його догнали, військо його розбіглося, а сам він у полон попався. Набукодоросор казав забити всіх синів Зедекії на очах у нього, а потім самого Зедекію осліпив, забив у кайдани і послав у Вавілон. Єрусалим був страшенно розруйнований, ще гірше, ніж перший раз, а потім спалений. Людей силу забрано в полон, зосталися самі убогі люди, щоб орати землю та глядіти винограду, всі старші святці та урядовці були забрані в полон. Багато людей було забито, багато в полон забрано. Се був “другий полон вавілонський”.
В Єрусалимі цар вавілонський покинув намісником Гедалію іудея. Гедалія старався утримати в країні спокій і покірність. Проте знайшовся один вояк Ізмаіл, з Давидового роду, що хтів здійняти повстання. Але той замір не удався і сам Ізмаіл мусив утікти до аммонітів.
Від того часу Іудея навіки втратила свою політичну незалежність і все переходила з-під влади одної держави під владу іншої, аж поки римляни не розруйнували її в кінець і тоді гебреї розійшлися по всьому світі. Отож дальшу історію жидівську годиться розказувати при історії вавілонян, персів, греків та римлян, бо історія іудейська тісно зв’язана з історією тих народів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)