Леся Українка – “Було се за часів святої Германдади…”

Було се за часів святої Германдади:

Кати-ченці взяли єретика
і повели його до Торквемади
на інквізицію. І чутка є така:
Спочатку мученик мовчав,

І тільки сльози текли по непорушному лиці,
мовчав на допити, мовчав на всі погрози,
раз застогнав – і мук ще додали ченці.
Раз крикнув. “Є на каяття надія, –

Сказав великий серцевідець-кат: –
Залізом і вогнем ми виженемо змія
з його душі – і вигоїться брат!
Завдайте ще йому!” І завдали тортури

Несвітської, нема на неї слів,
здавалося, впадуть від жаху мури,
моливсь один з ченців, щоб єретик зомлів.
Він не зомлів. І сталось дивне диво:

Всміхнулися поблідлії уста,
погаслі очі спломеніли живо,
і мовив мученик: “Ченці, ради Христа,
Давайте ще вогню! Вогонь моя відрада.

О, дайте ще, благаю вас, кати!”
“Спаліть його зовсім, – дав вирок Торквемада, –
Надії вже нема. Перемогли чорти!”


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Леся Українка – “Було се за часів святої Германдади…” вірш.