Той самий майдан. Вечоріє. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як в холодні вітряні ночі. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скейської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі. Всі узброєні, як на війну.
Сторожа який час вартує мовчки. З царського двору чутно відгуки музики і веселого бенкетного гомону.
1-й вартовий
(від Скейської брами)
Ну, свято, братця!
2-й вартовий
(від Скейської брами)
Та вже так, що свято!
Хто п’є-гуляє, а сторожа стій
І стережи, хтозна-чого й від кого.
3-й вартовий
(від храму)
Не стало Гектора, не стало й глузду.
О, той не марнував би часу нам,
Не збиткувався б над підвладним людом, –
Сам був герой, та й іншим ціну знав,
А сі…
4-й вартовий
(що ходить навколо, наближається до 3-го і каже нишком)
Ти б трохи обережніш, брате,
Бо там Кассандра, їх сестра.
3-й вартовий
Дарма!
Вона з братами – як вогонь з водою,
Така в їх згода.
4-й вартовий
Все ж одна родина!
3-й вартовий
Нехай би Гадес їх усіх забрав!
Увірились вони усі троянцям,
А вже найгірш ота зловісна птиця,
(киває на храм)
Все лихо з неї!
4-й вартовий
Цить! Паріс іде!
Від царського двору наближаються Паріс і Сінон.
Паріс
(в святочній барвистій і вишиваній одежі, без зброї, на голові навколо червоного фрігійського шличка трояндовий вінок, з-під нього спадають на плечі довгі кучері)
Ну що? Вартуєте? Брат Деїфоб
Мене прислав наглянути. Що ж – пильно,
Гаразд вартуєте?
1-й вартовий
(понуро)
Та вже ж вартуєм.
Паріс
Чого ж такі сумні?
1-й вартовий
Потіхи мало
НагОЛодно й насухо тут стояти
В святковий день.
Паріс
Се правда!.. Та пождіть,
Ми щось придумаєм…
Кассандра
(з храму)
Пильнуй, стороже!
Паріс
(здригнувся)
Що то таке?
1-й вартовий
Сестра твоя, Кассандра,
Вона пильнує там Палладіона.
Паріс
А, от що!
(Здригається знов і неспокійно оглядається.)
Ох, яка холодна ніч!
1-й вартовий
З гір вітер, без вогню сутужно буде.
Паріс
А йдіть та принесіте дров сюди
Та розложіть вогонь.
Ближчі вартові йдуть.
Сінон
Так, ніч холодна.
Паріс загортається щільніше в плащ.
Дружинонька твоя золотокудра,
Либонь, тепер багаття розпалила
І пахощів насипала солодких,
Димок від курива, мов легка мрія,
Над сніжно-білим чолом ніжно в’ється.
Паріс мовчить, розмарений, поглядає на царський двір.
Тепер, либонь, ті світозорі очі
Сльозою пойнялись. Вона сама.
Сидить, пряде і думоньку гадає,
А ти то бенкетуєш, то вартуєш…
Паріс
(тихо, немов до себе, не дивлячись на Сінона)
Чи є в тім глузд?.. Покинуть би це все…
Ну, що тут станеться?..
(Наміряється йти.)
Кассандра
(з’являється на дверях)
Стривай, Парісе!
Куди ти йдеш?
Паріс
(збентежено)
Я?.. По тепліший плащ…
Холодна ніч…
Кассандра
Холодна, кажеш? Брате,
Даремне ти так холоду боїшся,
Не в тім твоя погибель.
Паріс
Ой Кассандро,
Коли вже ти покинеш тії речі
Про смерть, про горе, про погибель марну?
Вже все скінчилось, і війна, і горе,
Час відпочити.
Кассандра
Як у тебе хутко
Скінчилось горе!.. Підійди, Парісе,
І подивись туди.
Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри, вона показує йому рукою в долину, осяяну місяцем. Сінон виходить.
Кассандра
Що там на полі?
Паріс
Там?.. Там могила…
Кассандра
Ти забув чия?
Паріс мовчить і спускає очі додолу.
Під нею Гектор наш, троянська слава.
Паріс
Він вже давно поліг…
Кассандра
А ти зостався!
То, значить, веселіться і радійте,
Троянські люди?
Паріс
Сестро, ти ніколи
Мене так тяжко не вражала словом.
Кассандра
Бо я тебе не бачила таким,
Як от тепер. Оті твої троянди
Мені вп’ялися в серце колючками
І точать з нього кров.
Паріс
Кассандро!
Кассандра
Годі!
Іди, іди до неї, осоружний,
До чарівної, гарної Медузи,
І скам’яній, упавши перед нею
Навколішки, – так наша слава впала.
Паріс
Чого ж упала? Ми перемогли!
Кассандра
Ти звеш се перемогою? Вся слава,
Вся наша честь погинула давно,
Зосталась тільки крадена Гелена
Та ще безглузда деревина. Справді,
Преславна перемога!
Паріс
Слухай, сестро,
Як ти мене затримала для того,
Щоб я такі слова приймав від тебе,
То я на те не згоден.
(Повертається, щоб іти.)
Кассандра
Вже ж іди!
Нехай не кажуть люди, що даремне
Загинула троянська сила й слава.
Нехай Паріс уп’ється тим коханням,
Що ми за нього ходим у жалобі,
Нехай тим щастям серце навтішає,
Що ми за нього заплатили горем
Довічним! Се ж була мета преславна
Війни згубливої. Так доверши
Величну перемогу край Гелени
В розкішнім гінекеї!
Паріс, налагодившись було йти, при перших словах Кассандри спинився і стоїть в нерішучості.
Де твій меч?
Паріс
Нащо той меч?
Кассандра
Узброєний ти досить
Шличком червоним, вишитим хітоном,
Трояндами та чорними очима?
Для перемог твоїх сього доволі?
Паріс
(спалахнувши)
А для твоїх, скажи, чого бракує?
Спитав би й я: Кассандро, де твій меч?
Адже в твоїх руках він був сьогодні,
Чи ти ним запобігла честі й слави?
Мовчиш, проречиста, забракло мови!
Кассандра
(мов прибита)
Прости, мій брате… правда… що ж… іди…
Паріс
(з дитячою радістю, забувши гнів)
Так, я піду… Я ненадовго, справді…
Ні, ти не думай…
(Вже на ході)
Я піду по плащ,
Бо холодно… я хутко повернуся…
(Дедалі все прискорює ходу і хутко зникає в брамі царського двору.)
Кассандра іде в храм і засовує за собою завісу на храмовім вході. Чутно голос флейти, бренькіт кітари і співи. Незабаром з’являється Сінон з флейтистом і кітаристом, що несуть удвох велику амфору вина. Сінон з кошиком овочів та з фіалом коло пояса, сам уквітчаний і на руці має скілька вінків. З другого боку йдуть з дровами та частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь і заходжуються пекти м’ясо. Музики установляють амфору, вгородивши її в пісок, і лагодяться грати.
Сінон
(співає, флейтист і кітарист приграють)
На полях Асфоделонських,
На долині Єлісейській
Ходять славою повиті
Тіні згублених героїв,
Та чого ж вони сумні?
Хор вартових
На полях Асфоделонських,
На долині Єлісейській
Не цвітуть квітки.
Посеред співу 3-й вартовий сам одв’язує від Сінонового пояса фіал і починає пити, далі частує інших.
Сінон
(співає)
Понад Стіксом каламутним,
Понад Летою важкою
Ходять лаврами вінчані
Тіні наших незабутніх,
Та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Стіксі каламутнім,
Бо у Леті сумовитій
Не вино – вода.
Сінон
(співає)
Там у Гадеса в палатах,
Перед троном Персефони
Поставали в вічній славі
Тіні наших оборонців,
Та чого ж вони сумні?
Хор
Бо у Гадеса в палатах,
Перед троном Персефони
Не бринять пісні.
1-й вартовий
(співає грубим голосом і невлад)
Понад берегом Кокіта
Ходять смутнії герої,
В’ється дим від наших жертов,
Ллється кров від гекатомб,
Та чого ж вони сумують?
(Гукає.)
Гей, антистрофу!
Кітарист
Одчепись, не хочу!
1-й вартовий
(співає далі сам)
Бо немає сала-м’яса,
Ані ситого стегенця,
Тільки дим та кров.
5-й вартовий
Щось не під лад.
1-й вартовий
Дарма, аби до речі!
Сінон
Сідайте, браття, до вогню хутенько.
Хвала богам, ще ж ми на сьому світі,
Ще є вина, пісень, квіток доволі.
1-й вартовий
Та ще й м’ясця!
(Заходжується коло печива.)
Сінон
(роздає всім вінки, а 1-му, що порається коло печені, сам насуває вінок на голову)
Налийте ж і мені.
(Йому наливають, він п’є. До 2-го вартового.)
А ти чому не п’єш? Хіба не смачно?
2-й вартовий
(нерішучо)
Нема води…
3-й вартовий
Та нащо там вода?
Сьогодні й чисте можна пить! Гуляймо!
2-й вартовий
Та чисте дуже в голову вступає…
3-й вартовий
Іще чого! Ну, то не пий зовсім!
Іди, вартуй, як сказано, на брамі.
2-й вартовий
Який розумний!
3-й вартовий
То мовчи та й пий,
Коли дають.
2-й вартовий п’є, фіал знов наповняють, і він переходить з рук у руки.
3-й вартовий
Ну, що ж один фіал?
Марудно се, черги тієї ждати.
4-й вартовий
(сміється)
Хіба піди в Кассандри попроси
Жертовних чаш. Он там вона, у храмі.
Голос Кассандри
(з храму)
Вартуй, стороже!
1-й вартовий
Бач, сама озвалась!
Пожди, царівно, хай спечем печеню,
Тоді й тобі дамо.
Сміються всі.
3-й вартовий
Ба, догадався!
(Здіймає з голови шолом, наливає вина й п’є.)
Чим не фіал?
За його прикладом інші роблять так само.
1-й вартовий
Розумний, що й казати!
Ось і печеня, їжте, милі браття.
(Здіймає один шмат із списа і ділить мечем, кожному по шматочку.)
2-й вартовий
(їсть)
Сиренька, та дарма, аби гаряча.
Сінон
Ось на перчину, трохи посмачи.
2-й вартовий
Пектиме дуже.
3-й вартовий
То вином пригасиш, –
Амфора не малА!
4-й вартовий
А як не стане,
ДобудЕМ другу.
Їдять м’ясо, батуючи мечами, їдять садовину і п’ють шоломами вино, дедалі помітно вино починає їх розбирати. Музики тим часом грають.
2-й вартовий
Ви б іще співали.
3-й вартовий
А ти?
2-й вартовий
Та я за вами, сам не вмію.
Сінон заграє у флейту, потім передає її флейтистові, той провадить далі, кітарист підхоплює, інші вступають співом.
Над річкою сад-виноград повився,
Ой саде-винограде!
Як буде йти до річки Левкотея,
Обвий її, мій друже кучерявий…
1-й вартовий
Ет, се нудна!
Кітарист
А ти ж якої хочеш?
1-й вартовий
(співає без музики, недоладним речитативом)
Жінки гляди не гляди,
Не вбережеш, дарма праця,
Будь ти хоч богом олімпським,
Мов кривоногий Гефест!
(Хитнувшись, спотикається і падає додолу. Мугикає ще разів два, мов пригадуючи.)
Мов кривоногий Гефест… кривоногий Гефест…
(Далі мовкне й засипляє.)
2-й вартовий
От так весела пісня!
3-й вартовий
На добраніч!
П’ють далі. Флейтист і кітарист грають тим часом без співів. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засипляють. Сінон теж удає, ніби спить.
Флейтист
(перестає грати)
От і поснули!.. Що його робити?
Кітарист
Собі заснути.
Флейтист
Ні, ходім на бенкет.
Допивають удвох решту вина і йдуть до царського двору.
На сцені який час тихо, всі сплять, тільки здалека чутно відгуки музик, пісень, гомону веселого.
Голос Кассандри
(з храму)
Чувай, стороже!
Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо.
Голос Кассандри
Гей, чатуй! вартуй!
Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі.
Кассандра
(на дверях храму)
Не спи, стороже!
(Завважає сплячих вартових.)
Пробі, вартові!
(Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось невиразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи)
Гей, хто живий?
Гей, хто живий? Троянці!
Назустріч їй з царської брами виходить Сінон, а з ним узброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед. Вони схрещують списи і загороджують Кассандрі дорогу.
Аякс
Стій, дівчино! Ти хто така?
Одіссей
Та се ж
Безумная Кассандра, чи не знаєш?
Кассандра
(хоче прорватись поза списи)
Троянці! Зрада! Зрада! Гей, троянці!
Агамемнон
Схопіть її та зав’яжіть їй рота!
Кассандра хутко обертається і втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую.
Кассандра
Не руште! Я під захистом святині!
Аякс
Іще чого!
Діомед
Дарма! Ти наша бранка.
Діомед хапає Кассандру за ту руку, де патериця, Аякс хапає її за волосся, вона чіпляється вільною рукою за п’єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п’єдесталом падає додолу. Вояки витягають Кассандру з храму, в’яжуть їй руки, не одбираючи патериці, ремінням від мечів, а потім саму прив’язують до колони в портику храмовім над сходами.
Тим часом Сінон, Менелай, Агамемнон та Одіссей одчиняють Скейську браму, а Діомед вертається в храм і забирає Палладіон.
Діомед
(гукає)
Наш, наш Палладіон! Сюди, герої!
В одчинену браму лавою суне ахейське військо.
Кассандра
(волає, зібравши всю силу)
Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!
В царській дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняв весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з’являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов’язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скейську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок з Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скілька жінок.
Андромаха
(ридає)
Моя дитино! Синоньку єдиний!
Навіщо я тебе на світ родила!
Розбили!.. Вбили!.. Кинули об камінь!..
Поліксена
Ой лихо тяжке! Батеньку! Матусю!
Наложницею стане ваша доня!
Інші жінки з царської родини
Тепер же ми рабинями й сконаєм!..
Рабинями… Далеко на чужині…
Андромаха
(до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.
Кассандра
(з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут є такі, що іншу втіху знайдуть.
Андромаха
Проклін на тебе!
Кассандра
(як і перше)
Так, проклін на мене,
Бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі і – живі!
Обходять кросна, розділяють ложе,
Дітей годують еллінам на втіху…
Прокляті очі, що такеє бачать!
Андромаха
Уста прокляті, що такеє кажуть!
Кассандра
Проклін на мене, я мовчать не вмію!
Ведуть у храм пов’язаних троянців з царської родини, між ними Гелен.
Гелен
(проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
Ти ним і переможців переможеш,
А мій погасне вкупі з сим пожаром…
Гелена
(біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!
За віщо він мене скарати хоче?
Зрадливо, силоміць я взята в Трою,
Я бранкою нещасною жила,
Щодня по ріднім краю сльози ллючи!
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
Менелай
Ось кров Парісова на сім мечі
Твоєї крові прагне!
Кассандра
Ой Парісе!
Поліксена
Мій братику!
Андромаха
Нещасний!
Гелена
(оточена молодими вояками; раптом згорда)
Чоловіче!
Ти справді хочеш покарать мене?
Чи ти на те пролив се море крові
За честь мою й свою, щоб тут прилюдно
Ганьбить її й плямити самохіть?
То се такої шани дочекалась
Цариця Спарти? Хто ж тепер повірить
Цнотливості спартанок, як і цар
Свою царицю зрадницею вславив?
(До вояків.)
Чи й ви, спартанці, на таке пристали?
Вояки-спартанці
(що оточають Гелену)
Вона не винна! Богорівна жінка!
Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!
Mенелай
(до Гелени лагідно)
Пробач мені, – я запальний, ти знаєш…
Гелена
(всміхається і простягає руку)
Я бачу, царю мій, ти не змінився.
Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються перед нею з гомоном подиву.
Андромаха
Вона цариця знов, а ми – рабині!
Боги, де ж ваша правда?!
Кассандра
Ха-ха-ха!
Одна з троянок
(до другої)
Кассандра засміялась… Ой як страшно!
Від неї сміху я не чула зроду.
Кассандра
(в нестямі, дивлячись, як язики полум’я грають по царських будівлях)
Сюди, сюди отих квіток огнистих!
Гранати зацвіли! Весільний час!
Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє.
Поліксена
(з жахом прислухається)
То наша мати!
Кассандра
То весільна пісня!
Се мати дочок виряджа до шлюбу!
Кассандра все неправду говорила.
Нема руїни! Є життя!.. життя!..
Голос старої жінки розлягається дужче. Раптом його покривав хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену.
Завіса
(1 votes, average: 5,00 out of 5)