Леся Українка – Досвітні огні

Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Під чорні, широкії крила.

Погасли вечірні огні;

Усі спочивають у сні.

Всіх владарка ніч покорила.

Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.
Щасливий, хто сни має милі!

Від мене сон милий тіка…

Навколо темнота тяжка,

Навколо все спить, як в могилі.

Розкинула темная ніч свої чари,
Налинули сни, мов ті хмари,

Мов чорнії хмари страшні,

І сняться мені все дивні

Привиддя, непевнії чвари.

Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не мала я сили…

Зненацька проміння ясне

Од сну пробудило мене, –

Досвітні огні засвітили!

Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,

Ще сонячні промені сплять, –

Досвітні огні вже горять.

То світять їх люди робочі.

Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!

Не бійся досвітньої мли, –

Досвітній огонь запали,

Коли ще зоря не заграла.

З віконечок ллється стяга та пресвітла,
Одрадість у серці розквітла,

Огні золотії мигтять,

Одважним промінням зорять,

Мов кличуть: до праці! до світла!

[1892]


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Леся Українка – Досвітні огні вірш.