Коли співав ще камінь, мали крила змії
і Єва одягалась в черемхове листя,
тоді буйніший і хмільніший вітер віяв
і море сяяло під зорями сріблисто.
Коли із яблуні зірвала Єва місяць,
у раї збунтувались буйногриві леви,
Адамові сини по світі розійшлися,
здвигаючи міста і тереми для Єви.
4 квітня 1935
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Захід Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам. Воли рогами сонце колють, аж з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Апокаліпсис Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем і в’язнів по ночах відвідують коханки і комети, і місяць, мов рудий павук, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вільхи Весна на вільхах палить ладан, і пахне ранків холод синій. Зелений кодекс квітня влада для карасів напише й линів. До ставу, що закрився гаєм, ідуть […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Барвінкова щирість Кохай мене звичайно й просто, так, як кохають всі дівчата. Коли проходиш білим мостом, зоря в твоє волосся вп’ята. Так палко вміють цілувати лиш ті, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Коропи Співають коропи, і крають води леза, дахи, мов віка скринь, підносить вітер, і проповідь говорить окуням береза. Це все недійсне, навіть неймовірне, цьому не вірте! […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Підсвідомість Понад похмуре, чорномуре бердо підносив замок кам’яний свій жест. В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл; в льохах тримав рабів своїх він твердо. Навколо […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Слово про полк піхоти Ми молодість тверду і кучеряву складаємо, мов прапор, на лафетах. У куряві цілує очі слава, горять на небі кулі і комети. Змішалися, у куряві склубившись, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мертві авта Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, і лиш незнане сонячне ядро […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Два серця У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба. І, відділившись від юрби, загорнемося в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Різдво Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Портрет теслі Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні, тесав церкви стрілчасті й чарував жінок, тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій. Горіли молодиці […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Проповідь до риб До карасів, до коропів і до дельфінів, до всіх братів з солодких і солоних вод: – Ви не давайте нам ікри ані фішбінів, ми прагнем […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дахи Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Тернина Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить сонних, серця заб’ються в нас […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вишні Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино вишні й […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хати Хати, немов гриби червоні, ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, що минули, в лісах багрових […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемхи Мов свічка, куриться черемха в побожній вечора руці. Вертаються з вечірні лемки, до хат задумано йдучи. Моя країно верховинна, – ні, не забуть твоїх черемх, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До істот з зеленої зорі Закони “біосу” однакові для всіх: народження, страждання, смерть. Що лишиться по мені: попіл слів моїх, що лишиться по нас: з кісток трава зросте. Лисиці, леви, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Поворот Вернувся я, де вільхи й риби, де м’ята, іви, де квітчасті стіни; і знов цілую чорні скиби, припавши перед сонцем на коліна. Ой, похилилось надо […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На вітер Кинь пісню на вітер, на вітер слова! Десь шепотом віти, десь шумом трава. Не в воду глибоку, а в сонце пливеш. Подумай, нівроку: ех, світ […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весілля Почалось так: упився я від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою на мому з піснею весіллі. Як сталось те, як задзвеніло, сказать не […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Червона китайка Горять, як ватра, забобони віків минулих – снів іскристих. В китайці заходу червоній моєї молодості місто. Лопочуть зорі на тополях, і люди хрестяться з тривоги, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сурми останнього дня Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий, і місяць золотим […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Поетова весна Ну що ж, поете безіменних мрій? В твоїй чернетці пишних віршів рій дзвінкими римами впиває, як вино. Ти крізь вікно у далечінь глядиш: виприскують сріблясті […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До гордої рослини, цебто до самого себе Широкоплечі пні. Черва і червень. З погаслих зір срібляве порохно обсипує дубове листя. Дно підземних рік. Тремтять рослинні первні. Хмарин хустина на обличчі неба. Співає […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Сірий гімн Стовпи із попелу угору! Міста в дротах – під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором, без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Уривок Боюсь згасити світло лампи, бо може стати ще страшніш, і ніч, розкладена на ямби, у серце вбилась, наче ніж. Ніяк заснути! Кличуть півні, годинник б’є, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Підкови На сто возах весна приїде, мов луки, вигнуться смички. Крізь сито дощ весінній цідить, і дяк запалює свічки. Та їхать ми ще не готові, й […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весільна ніч Палає ніч пташиним співом. Хто ж, люба, ложе нам постелить? Дивись, як сяє мерехтливо у вікна місяць – чару келих. Хрещатим мохом і коханням нас […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Корчма Про дівчат і про купців оповідає давня повість. Крилата чарка у руці, жага і трунок гусне в крові. Червінці дзвонять на столі, і місяць – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Мурашник Предивні, зачаровані міста з рудого порохна й рябої мерви. І пасма вулиць сплетені, мов нерви, і клуня в сірих теремах містка. І наче плюш з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весільна Для Олечки Послухай: б’є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Чому пригасла скрипка трохи, чому тремтить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Схід сонця Страшне вино ночей доспілих по вінця в черепі хлюпоче. Буджуся сонний, неспокійний, і місяць чавить мої очі. Та раптом чую: вище, тонше, стрункіше дзвонить ясна […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зелена Євангелія Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і місяць тіні згублені полошить. Самітний […]...
- Антонич Богдан-Ігор – На шляху Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя з води і на піску кричить з нестями, обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, хвилясто хльостають вітри, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Давній мотив Там хата білена, й осніжені каштани, і місяць, наче сторож, ходить коло хати. Це не сторінка з давнього роману, це спомин хлопця, що не вмів […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весняна ніч Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! Карузо ночі – тенор місяць […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Фіялки Фіялки й телефонна трубка заворожливим сяйвом кличе, і місяць, мов червона губка, змиває попіл дня з обличчя. Слимак з ебену, темна мушля і вухо ночі […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Концерт з Меркурія Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста, в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну. На голови міщан злітають зорі, наче листя, у скорчах болю і […]...