Василь Стус – Дума Сковороди

Блакитний світ – як блекота,
Блакитний світ – звечірнів.
З тобою ж – тільки той і та,
і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми –
вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,
сами себе кують.
А все те – хто ти, що ти сам,
а все те – ким би стати? –
Однаково: філософом
чи й до отари пастирем.
Однаковісінько. Пусте.
Живеш – і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,
і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,
і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,
тобі єдино вірний.

1964


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)
Василь Стус – Дума Сковороди вірш.