Василь Стус – З дитячих спогадів

Добридень наш – гіркаво-запахущий,
осотом і щирицею пропаx.
Куріє порох. Недалечко – шлях.
Зобіч од нього – сизі райські кущі.

Подертий бриль на голові. В руках –
тупа сапа: цупкий будяк колючий!
Вузенька постать на п’яти рядках
тобі за редьку гірше надокучить.

А потім глухо загуде гудок
парокотельні – й світ тобі розвидніє,
як озоветься наш городній бог
своїм ласкавим і гірким “добриднем”.

Він із спецівки вийме хліба шмат –
і рідний степ ріднішає стократ.

VII.1966



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Василь Стус – З дитячих спогадів вірш.