Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину стрів я винозірку Зірку. Промінь […]

Драматична поема Діячі Адвокат Мартіан Емілій. Аврелія – його дочка. Валент – його син. Альбіна – його сестра. Люцілла – її дочка, Мартіанова небога. Констанцій […]

Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість в вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, […]

Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. І […]

Хвиля йде, Вал гуде – Білий, смілий, срібний, дрібний, нападе На сухеє баговиння, на розсипане каміння, білим пломенем метнеться, стрепенеться, Скине з себе все, що […]

Хуса (шпарким, приглушеним голосом до Йоганни) Я мало не забув тобі сказати… Поклич… ні, краще йди сама в пекарню І розкажи, як треба готувати Ту […]

Хуса (чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний; увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні) Гей, […]

Мої любі, до мене ходіть! я сама. Поговоримо думами тихо. Межи мною і вами нікого нема – не розлучить ні щастя, ні лихо, я спокійна, […]

Рудий Хамсін в пустині розгулявся, Жагою палений, мчить у повітрі, Черкаючи пісок сухими крильми, І дише густим полум’ям пекучим. Якесь весілля дике! Мов сопілка – […]

Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато […]