Семенко Михайль – На могилі Розалії

Я залишив писульку на могилі Розалії,
Душі пелюсток,
Я завтра піду, щоб збирати конвалії –
Найсумніший цвіток.

Щоб збирати конвалії – серця самотного
Білі квітки,
Серця забитого, серця скорботного
Кавалки.

Може надія там знов зажевріється
В рожевих блисках,
Може знов серце самотне зогріється
В веселки бризках.

Уранці піду на могилу Розалії,
Буде писулька її у вінку –
Хочу і прагну я бур вакханалії,
Хочу вловити я мрію легку.

19. IX. 1916

__________________________________
Розалія – молода дівчина-естонка, подруга Л. І. Горенко;
покінчила життя самогубством через нещасливе кохання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Семенко Михайль – На могилі Розалії вірш.