Павло Глазовий – Босий студент

Цілий рік студент провчився майже без просвітку
Та й приїхав відпочити до батьків улітку.
Вклала мати сина спати з дальної дороги.
– Що він тільки, – каже батько, – узува на ноги.
Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки.
Колись отак узувались безпритульні вурки.

Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку,
Довів якось черевики синові до толку.
Син уранці підхопився, скочив на підлогу.
Що за диво? Не налазить черевик на ногу.
Батько збоку утішає: – Не журися, хлопче.
Нога в тебе чималенька, за півдня розтопче. –
Син хитає головою: – Думали б хоч трішки.
Нащо було зашивати нові босоніжки?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Глазовий – Босий студент вірш.