Михайло Григорів – Загарбання пісками

Схожі вірші:

1. Михайло Григорів – І зливи без мілин Вогні й вогні й вогні хворого дерева і ніхто не спиняється...
2. Михайло Григорів – Віч-на-віч І здогад снігу поясноє і глина доглядає у дереві і квітень ненадовго Січень-червень 1997...
3. Михайло Григорів – Весляр І далі (за димом) хтось спалює дим – безберегі краї заколоту землі нічиєї 1997...
4. Михайло Григорів – Вигнання без меж Прозорі шатра відслонюють непоквапливу повняву зауважень води незримі плем’я підростаючих ран – прорив безперебіжний...
5. Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
6. Михайло Григорів – У самоті проваль Вогні мов колір прохолоди мов злам у зливі...
7. Михайло Григорів – Сліди без слідів Течуть острови без порогу уздовж блукань пращі пустель уздовж ранків незаселені ранки...
8. Михайло Григорів – Над річкою увечері Мов силует води ЦЯ фраза на піску...
9. Михайло Григорів – Раптовість проминання Астигла бо квітка шукай без навколо...
10. Михайло Григорів – Відбитки за відбитком Принишкле полум’я мов залишки безмежжя Потойбіч співу лежить перерване віконце у звалищах вітрил Січень-червень 1997...
11. Михайло Григорів – Босі зерна У вузлі пагорбів шукають дерево якого не несли...
12. Михайло Григорів – Історія пасік І розкопано каміння І навперейми лиш хрускотіння бруньок зелене Січень-червень 1997...
13. Михайло Григорів – Суверенне зілля Невідворотність припливних берегів прикопує і найвищі послання самоцвітних одмін слова...
14. Михайло Григорів – Безміри проминання Верхів’я весел тільки в облозі самих весел скорочують письмена безоглядного моря...
15. Михайло Григорів – Поверхні форм Із сухої світлости речей сіє вітер сіль погорди...
16. Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
17. Михайло Григорів – На рівні світань Мов покинуті числа – уламки обірваних вод І пташка звідусюди Січень-червень 1997...
18. Михайло Григорів – Відлуння чекань Літає мороз знімілих кораблів Хто покликав себе до сповідника?...
19. Дмитро Павличко – “Як би я знав, де ти живеш…” Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там […]...
20. Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Слабошпицький Михайло – Передмова (Микола Руденко – знаний і незнаний) Два десятиліття відсутності в літературному процесі республіки, власне, цілковитого літературного небуття (його книжки було вилучено […]...
21. Марина Цвєтаєва – “Знову тут вікно…” (в перекладі Марти Тарнавської) Марина Цветаева Вот опять окно… * * * Знову тут вікно, Що за ним не сплять. Може, п’ють вино, Може, так сидять. Може, стиск руки […]...
22. Павло Мовчан – Моє вікно Моє вікно. Перекреслене рамами. Обплетене вітами яблунь, обліплене листям. Воно з шматками блакиті склом облите. На ньому, мов шаблі, танцюють блискавки дзвінколезі. Йому належить через […]...
23. Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як вікно, розсуває пір’я, немов важкі […]...
24. Євгенія Дімер – Моє вікно (в перекладі Марти Тарнавської) Евгения Димер Мое окно (В мое окно, как на мишень…) В моє вікно, немов у ціль, Спадає соняшний потік: У ньому – човник серед хвиль […]...
25. Дмитро Павличко – “На мене дивиться вікно…” На мене дивиться вікно – Щось рідне в погляді сумному, Так ніби я забув давно Свій молодечий образ в ньому. Так довго я дививсь колись […]...
26. Мозолевський Борис – Із солдатського зошита Сержант ще не бачив такого із див: Всі десять зарядів я вище всадив. Мішені стояли, осяяні днем, Так ясно і прямо навпроти. Та тільки не […]...
27. Павло Мовчан – “У попелі білім, в руйновищах білого царства…” У попелі білім, в руйновищах білого царства, немов погорільці, дерева зчорнілі стоять, і п’яний іде, по черзі вітається: “Здрастє”, – частуючи щедро книшами дерева підряд. […]...
28. Павло Мовчан – Безмежжя Понаджений прихильністю снігів, ошуканий, спонукуватий криком, він відчував себе рівновеликим безмежності, відбитій в люстрах днів. Слід залишав і думав: наповічно, але вода ішла йому навстрічно, […]...
29. Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили не заплачуть серед […]...
30. Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, […]...
31. Антонич Богдан-Ігор – До музи 1 Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, веселкою […]...
32. Василь Стус – Вертання Перерізане світлом вікно вулиці – біле по білому аж до болю. Насип. Далеке шосе. Машини. I небо вологе – над. Шлях у себе: вабить (уже […]...
33. Павло Мовчан – Гаряча дорога Розторочивсь поділ сорочки, бо пльондравсь довго по росі: на литках споришу листочки, під п’ятами гаряча сіль. Тепло твоє земля вбирала, за пазуху ти землю клав, […]...
34. Микола Руденко – Засурмили вітри Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила, Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів. То зима у степах вікові фоліянти розкрила. А дерева – мов знаки […]...
35. Павло Мовчан – Спасівка Вивертає вітер крону срібним сподом догори. У корінні сік холоне, медом виступа з кори. Камінь вивернувся сподом і обличчя оголив, капає смола з колоди, що […]...
36. Олесь Гончар – Вечірня пісня Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза Дніпром. Сіріють доти чужі навпроти, Нічого більш нема. […]...
37. Броніслав Грищук – У приміському поїзді Майже гекзаметр Край вікна у спекотнім вагоні задумлива жінка ізнічев’я неквапно бананову плоть оголяє і, відкинувши локони на дерматинову спинку, овоч сей перестиглий облизує та […]...
38. Микола Луків – Не повертайтесь на круги своя Не повертайтесь на круги своя, Нічого це, крім болю, не приносить. Але душа не вірила, і я Таки поїхав. І для мене досить. Я те […]...
39. Павло Мовчан – Пізня гроза Так далеко – ледве й видко, як грози сталева нитка пересновує туман, і луни щербатий злиток деренчить, мов тріслий дзбан. Так далеко, що й не […]...
40. Павло Мовчан – “Навпроти кого сон цей снився?..” Навпроти кого сон цей снився? Гадюка у кутку сичить, посеред хати камінь лисий, на ньому тінь сира лежить… В проймі дверей білують цапа, що лобом […]...