Мій день народження – це ти.
Повите муками у тебе є минуле.
В огні буденної людської суєти
У мене є майбутнє незаснуле.
В первонароджену хвилину чистоти
З тобою обмінялись ми серцями –
Моє майбутнє в грудях носиш ти,
А твої муки я повив піснями.
1959
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Схожі вірші:
- Микола Вінграновський – Осяяння В той день були мої найближчі друзі, Вони прийшли до мене на світанні І підняли на зустріч з Рафаелем. Із Мікеланджело, Джорджоне, Тіціаном… П’ятнадцять залів […]...
- Микола Руденко – Три народження поета Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і два, і три – від […]...
- Борис Грінченко – Своїм братам В далекім, о браття кохані, од мене ви краї, Та душу свою я із вашими щиро єднаю, Одні в мене думи і муки однакові з […]...
- Микола Вінграновський – День Перемоги Ярами бурими, гнідими Тумани впали, поповзли, Німотні тіні заходили Сліпого попелу й золи. Який поріг? Нема порога. Де родовід? – не доведу. Цілує тихо Перемога […]...
- Микола Вінграновський – Повернення до Львова I Десь далеко-далеко, що лиш слово домове, Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні, Обізвався твій голос, моє місто-любове, Твоє ніжне крило пролітає в мені. В цьому […]...
- Микола Хвильовий – В дощовитий день Дощовитий день пітьмою накривався І плазував туди-туди, в кубло, І в спину встромлено нахабному ворязі Раптове сонячне жало. Сорочка зараз не співає, І лише згадую, […]...
- Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю […]...
- Вірш Ліни Костенко – Осінній день, осінній день, осінній! Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже це осінь, осінь, о! – та […]...
- Микола Вінграновський – Вже неминуче буде сніг Вже неминуче буде сніг З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить вітер дим, А сніг і […]...
- Микола Вінграновський – Український прелюд Останній міст проплив у далині, Колеса змащені росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце під колесами петля!.. Упало […]...
- Микола Вінграновський – Присвячую Олександру Довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, ще бриніли квіти, – червона кофта поливала […]...
- Микола Вінграновський – Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої сьогоднішні передвечірні очі. Чим ти […]...
- Микола Вінграновський – Вечірнє Чорніє повітря… Шляхи засиніли, Гойднулися квіти пахучими снами, Натомлені села вечеряти сіли Під грушами, вишнями і небесами. І, тихий туман пригорнувши до себе, Вечеряє поле […]...
- Я дві пори в тобі люблю… – Микола Вінграновський Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, […]...
- Максим Рильський – Тут цілий день, у казанах закутий Тут цілий день, у казанах закутий, Кипить асфальт задушливо-тяжкий, І білий пил, колючий і густий, На легені спадає, як отрута. Гарячим бруком дівчина забута Йде […]...
- Дмитро Павличко – “Був день, коли ніхто не плаче…” Був день, коли ніхто не плаче, Був ясний день, як немовля. Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля. Я знаю – ти не […]...
- Микола Луків – Весняний день Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. То дощ. То сніг. То […]...
- Микола Хвильовий – “Підвівся день. Уперся в небо” Підвівся день. Уперся в небо. Зітхнув так сонячно на світ, Пролляв червоною фарбою На сірий тоскний краєвид. Чи кров’ю, може? Може, кров’ю? Але життя горить […]...
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за […]...
- Микола Вінграновський – Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий […]...
- Дмитро Загул – Наш день Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш день – як маків цвіт: […]...
- Микола Вінграновський – Вогненна людина Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі. Я – […]...
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, […]...
- Микола Вінграновський – І замалий, і неширокий І замалий, і неширокий Цей світ без берега і меж, Що з ночі в ніч притихлим оком В вікні дорогу стережеш. Суха та шибка чи […]...
- Павло Мовчан – З ночі в день і навпаки (З циклу “Музейні експонати”. Вдивляючись в малюнки Гойї) З’ява свавільна, нічна, самородна, нащо щоночі приходиш у сон, ще полишаєш у грудях холодних крицю чи танучу […]...
- Богдан Лепкий – Осінній, сірий день Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, Сміх, радість і життя мадрують […]...
- Павло Мовчан – “Ти світиш в ніч лунку…” Ти світиш в ніч лунку тонким осколком скельця і носиш в кулачку пташине ніжне серце. Я знав твої меди, дзвінкі твої відерця, і коряком водив […]...
- Микола Вінграновський – Пророк З Пушкіна Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І наші погляди сплелись. […]...
- Микола Вінграновський – Моєму морю Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на твій клекочучий поріг! Відмічений суворим правом жити, – З тобою розминутись я не міг! Мене ти кликало своєю […]...
- Герасим’юк Василь – Пряжа Той, хто крадьки зазирає у вікно, хто високий і сивоокий двадцятої осені двадцятого віку, той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні. А […]...
- Микола Вінграновський – Цвітуть на білому хати Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі криниці Холодним квітом мармуровим. Дитя […]...
- Микола Вінграновський – Повернення Хікмета Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети І в смерті кличуть землю […]...
- Микола Вінграновський – Сікстинська мадонна Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі, Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя – І хрести літаків напливали на ваше дитя, Розверталися танки до […]...
- Дмитро Загул – ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі…” Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. І нашу честь… Зів’яли ранки […]...
- Микола Руденко – День, який людство не забуде Боже! Ти є в небесах чи немає? Вийшовши в поле, молюсь, як завжди, Силі, що землю в долонях тримає – Доброму Богові Сковороди. Боже! Сьогодні […]...
- Микола Вінграновський – Поглянь і глянь Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не ріж, не дорізай мене. Дивись: […]...
- Микола Вінграновський – Піч Зірок запізнілі курчата Розбіжаться від мене в ніч – Вибігай за село стрічати, Моя посивіла піч! Приголублю твою затулу, І під струнами рогози У кімнату […]...
- Павло Мовчан – День дощовий Тлумом тиснеться дощ у ворота, і від тиску паркан аж гуде, облітає, сплива позолота, іржавіє облуплений день… Обплітаючи раму руками, відлітаєш на повен свій зріст: […]...
- Василь Стус – День величався і пишався День величався і пишався. Ми ж, двоє піших пішаниць, упали в небо горілиць, а світ, немов горіх, розпався. I вже ні неба, ні землі – […]...
- Микола Вінграновський – Танго – 1945 Винова дама, – а гора Хомок, – Винові крила темінь розпустила, І запросив голубку голубок Потанцювати танго любомиле. Вечірнє танго, танго на Хомку, – Ти […]...