Микола Вінграновський – Танго – 1945

Винова дама, – а гора Хомок, –
Винові крила темінь розпустила,
І запросив голубку голубок
Потанцювати танго любомиле.

Вечірнє танго, танго на Хомку, –
Ти обіймаєш білими руками, –
Поклав щоку я на твою щоку –
Невже щось може бути поміж нами?.

Пробач мені, що, може, невпопад
Моя нога з твоєю йде у танго –
Чотири роки грів я автомат,
Чотири роки йшла нога за танком.

Твій чорний локон вітер причесав,
Але не це мене в тобі туманить…
Я в хромових чоботях й при часах –
Невже тебе оце в мені лиш манить?

Любов – солома, і сірник не згас,
Одна хвилина і – пожежа в грудях…
Я завтра їду в шахти на Донбас,
Але, повір, тебе я не забуду.

Моя ви дамо на горі Хомок,
Де тільки не носило й не ходило,
Ми – ви і я – голубка й голубок
Удвох танцюють танго любомиле.

1979


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – Танго – 1945 вірш.