Микола Вінграновський – ОдійдЕ, і вишневі сади одійдУть

Одійде, і вишневі сади одійдуть,
Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
Не одійде, не знаю, але не одійде,
Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах.

Одійде, і вишневі сніги одійдуть,
Одійде, і твоя біля мене пора одійде,
Не одійде любов – серце в серце влетіло! –

Вона не одійде,

Аж як вив’ялить час

І плече, і щоку, і уста.

Одійде, і вишневі літа одійдуть,
Одійде і пора – і моя, і твоя одійде,
Не одійде ріка, що веде нашу пам’ять,

Вона не одійде –

Білий цвіт поколінь

На плечі, на щоці, на устах…

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь

Не одійдуть.

Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада.
Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться

І не одійде

На зорі і в зорі

На плечі,

На щоці,

На устах.

1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Вінграновський – ОдійдЕ, і вишневі сади одійдУть вірш.