Микола Вінграновський – Зоряний прелюд

В тихім світлі нічних заграв
Пахло море вечірнім сіном…
Вітер хвилі на руки брав
І виносив на берег синій.

Ми стояли в кормі човна –
Серце в серце і руки в руки.
Ми клялися в душі до дна
Буть такими на всі розлуки.

Ти стояв у промінні, як спис,
Чорношкірий, тугий, губатий –
За сто зір від моєї хати
В свою Африку ти дививсь…

В тихім світлі нічних заграв
Пахло травами небо в морі.
Вітер хвилі на руки брав
І трусив з них на берег зорі.

1957



Микола Вінграновський – Зоряний прелюд вірш.