Хто не жив посеред бурі,
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.
Хто не жив посеред бурі,
не збагне журби безсилля,
той не знає всеї муки
примусового безділля.
Як я заздрила тим людям,
що не мали відпочинку,
поки їх нелюдська втома
з ніг валила на часинку!
День і ніч – вони на варті, –
довгий труд, коротка зміна.
День і ніч – вони в роботі,
аж німіли руки й спина.
В розлютованому морі
На легенькій шкаралущі
За життя своє боролись
Тії люди завзятущі.
І таки не похилились
Перед силою стихії,
І грудьми й чолом стрічали
Бурі натиски лихії,
Певне, їм тоді здавалось,
що немає гірше муки…
Ох, борці, якби ви знали,
що то є безсилі руки!
Що то є – лежати тихо,
мов сумний розвиток долі,
і на ласку здатись бурі
та чужій сназі і волі.
Що ж зосталося такому?
Тільки думати-гадати…
Ви, борці, прийміть сі думи.
Більш не маю що вам дати.
15 – 21.01.1911, Чорне море коло Анатолії
Схожі вірші:
- Леся Українка – Епілог (Невільничі пісні) Чи сумно вас, чи радісно читать, Оповідання про велику драму? То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму. То був якийсь блискучий карнавал, […]...
- Леся Українка – Кассандра (Епілог) Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої. Дім аргоського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною […]...
- Леся Українка – “Як Ізраїль діставсь ворогам у полон…” Як Ізраїль діставсь ворогам у полон, то рабом своїм бранця зробив Вавілон. І, схиливши чоло, подолані борці переможцям своїм будували дворці. Тії руки, що храм […]...
- Леся Українка – Афра Тихо. Повітря стоїть нерухоме, як води стоячі. Закам’янів на бананах широкий нерепаний лист. Ніжні мімози – і ті розгорнули листочки гарячі. Мліють без мрії… Ой, […]...
- Леся Українка – Slavus – sclavus Слов’янщина! – який величний гук, Який широкий і містичне темний. І скільки літ і як багато рук Для неї будували храм таємний. Посеред храму п’єдестал […]...
- Тарас Шевченко – Епілог Давно те минуло, як, мала дитина, Сирота в ряднині, я колись блукав Без свити, без хліба по тій Україні, Де Залізняк, Гонта з свяченим гуляв. […]...
- Леся Українка – “Осінній плач, осінній спів…” Осінній плач, осінній спів посеред літа золотого непереможно забринів із серця мого. Ох, то ж за те, що восени, сумного, млистого поранку, я раз невчасно […]...
- Леся Українка – На Земмерінгу Кучері темні уквітчала хмарка цвітом з гранати огнистим, Лине туди, де здалека біліє шпиль своїм чолом пречистим. Лине і щедро квітки розсипає геть по всім […]...
- Леся Українка – “Упоєні на бенкетах кривавих…” Упоєні на бенкетах кривавих, Невільники-народи спали довго у спільній віковій своїй темниці, і снились їм гніткі та дикі сни. Ті сни літали, наче хижі птахи, […]...
- Леся Українка – “Гострим полиском хвилі спалахують…” Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч, наче військо мечами двусічними хоче знять вражі голови а пліч. Зброї полиск і гомін розкотистий – […]...
- Леся Українка – Граф фон Ейнзідель Чого в пишнім замку ні в однім вікні Всю ніч аж до ранку не гаснуть огні? Чи граф фон Ейнзідель гуляє? Так чом же ні […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (8) Хуса (шпарким, приглушеним голосом до Йоганни) Я мало не забув тобі сказати… Поклич… ні, краще йди сама в пекарню І розкажи, як треба готувати Ту […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять […]...
- Леся Українка – “…Порвалася нескінчена розмова…” Пам’яті C. M. …Порвалася нескінчена розмова. Тремтить вона, мов порвана струна, В моєму серці. Від одного слова Розкрилася в душі моїй труна. Повстала туга, сном […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…” Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не […]...
- Леся Українка – Товаришці на спомин Товаришко! хто зна, чи хутко доведеться Провадить знов розмови запальні, Нехай, поки від них ще серце б’ється, Я вам на незабудь спишу думки сумні. От, […]...
- Леся Українка – “Де поділися ви, голоснії слова…” Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода по ярах, по байраках, по балках. Чом не станете […]...
- Леся Українка – “Що дасть нам силу?” (Апокриф) Розпечений весняним гострим сонцем Пашить Єрусалим. Проміння біле від білих стін і вулиць відбиває, ряхтить вогнем на золотих покрасах царських палат, ворожі блискавиці запалює […]...
- Леся Українка – “Квіток, квіток, як можна більше квітів…” Скупа весна твого скупого краю Мені квіток багато не дала, Тим спогадом собі я серце краю, Як я тобі в дарунок їх несла. То був […]...
- Леся Українка – “У чорную хмару зібралася туга моя…” У чорную хмару зібралася туга моя, Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився, Ударив перуном у серце, І рясним дощем полились мої сльози. Промчалась та буря-негода […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни […]...
- Леся Українка – Безсонна ніч Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. Ночі темної дивні почвари […]...
- Леся Українка – “Тиху задуму вечірнюю…” Тиху задуму вечірнюю Напрасна буря розвіяла. Білу чуприну розтріпавши, сивії брови насупивши, з чорних очей розсипаючи то блискавиці палючії, то градовиння холоднеє, гналась вона навісна. […]...
- Леся Українка – Мрії в бурю Лежу самотна в накритті важкому, від холоду, чим можу, боронюся, щоб не впивався в тіло пазурами, і бурю слухаю… Як тонко свище Шнурок від лота, […]...
- Леся Українка – “…Ні! я покорити її не здолаю…” …Ні! я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги повстала, ні маски не вмію накласти на неї, ні в ясну одежу убрати […]...
- Леся Українка – Ворогам (Уривок) …Вже очі ті, що так було привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці, – Їх дикий блиск невже вас не лякає? І […]...
- Сингаївський Микола – Чорнобривці Чорнобривців насадила мати У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу […]...
- Леся Українка – Кассандра (1) Кімната в гінекеї (жіночій половині) Пріамового дому. Гелена сидить на низькім різьбленім стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці; сама пишно вбрана, на поясі […]...
- Леся Українка – Примара Я бачу їх, як вони йдуть, здалека, з правіку, йдуть без упину і без кінця, довгою зграєю. Початок тої зграї згубився вдалині, кінця не видко […]...
- Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та […]...
- Леся Українка – Eppur ti tradiro Тебе я, може, зраджу. В ту годину, Як таємницею весь світ укриє мла, приникне геній з поглядом огнистим і з поцілунком до мого чола. І […]...
- Леся Українка – Pontos Axeinos При березі гори в жалобі, Снігами лямовані хмари всі чорні, мов покрив на гробі, під ними узгір’я, як мари… Така тут земля. А на морі… […]...
- Леся Українка – Саул (Монолог) “…І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. …І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав Давид гусла […]...
- Леся Українка – В’язень Сидить в темниці в’язень самотний І скрізь блукає поглядом, смутний: То по закуренім низькім склепінню, То по стіні, по брудному камінню. Над головою в нього […]...
- Леся Українка – Мідійці Іранські племена, рідні між собою по расі, по мові й вірі, не хутко з’єдналися в одну державу. Спочатку жили вони невеликими громадками, не маючи сталих […]...
- Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, […]...
- Леся Українка – Кассандра (4) Частина майдану коло Скейської брами оточена муром. Праворуч, трохи в глибині, – храм, ліворуч – брама. Смеркає. Довгі тіні простягаються через майдан. Невеличкий гурток троянців […]...
- Леся Українка – Хвилина розпачу О горе тим, що вроджені в темниці! Що глянули на світ в тюремнеє вікно. Тюрма – се коло злої чарівниці, Ніколи не розіб’ється воно. О […]...
- Леся Українка – Про велета (Казка) Давно, в дитячий любий вік, В далекім ріднім краю я чула казку. Чула раз, а й досі пам’ятаю. Мені її розповідав Малий сільський хлопчина […]...
- Леся Українка – Йоганна, жінка Хусова (1) Хуса (чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний; увіходить заклопотаний і плеще кілька раз у долоні) Гей, […]...