Тебе я, може, зраджу. В ту годину,
Як таємницею весь світ укриє мла,
приникне геній з поглядом огнистим
і з поцілунком до мого чола.
І я тоді бліда й тремтяча встану,
Покину ліжко і піду за ним.
Крізь темряву піду за гордим і величним
таємним генієм моїм.
Моїм устам свої слова надасть він,
Одкриє всі дива, що знає сам.
Із серця глибини тоді полинуть
к широким, неозорим небесам
Нестримані, одважні, вільні співи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Леся Українка – До мого фортепіано (Елегія) Мій давній друже! мушу я з тобою Розстатися надовго… Жаль мені! З тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувать думки веселі і сумні. То ж при […]...
- Леся Українка – Ангел помсти У темряві таємній серед ночі До мене часто гість непевний приліта, Він поглядом жахає і віта, Мов зірка Марс кривава, сяють очі. Всміхається мені страшний […]...
- Леся Українка – “Гей, піду я в ті зелені гори…” Гей, піду я в ті зелені гори, де смереки гомонять високі, понесу я жалі одинокі та й пущу їх у гірські простори. Кину свої жалі […]...
- Леся Українка – “Хто дасть моїм очам потоки сліз?” Хто дасть моїм очам потоки сліз? Ні, нащо сльози, то ж не сніг нагірний, а туга щонайглибша має литись гіркими хвилями. Нагірний сніг ще може […]...
- Леся Українка – Do (Гімн. Grave) До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься. І буде струна урочисто і тихо лунати, І пісня від серця поллється. По світі широкому […]...
- Леся Українка – На пам’ять 31 іюля 1895 року Тепер прощай! Хто знає, чи надовго. Миг може, хутко будем походжати По горах київських та по гаях волинських, А може, поки зійдемося знову, Води багато […]...
- Леся Українка – “Ой піду я в бір темненький…” Ой піду я в бір темненький, там суха смерека, як розпалю ясну ватру, видно всім здалека. Запалала при смереці смолова ялиця: Горить моя досадонька, мов […]...
- Леся Українка – Епілог (З подорожньої книжки) Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі, той не знає, як людині боротьба і праця милі. Хто не жив посеред бурі, не […]...
- Леся Українка – L? gende des si? cles Здавен, було, марю: коли б мені сила, То я б у той храм таємничий вступила, де світять крізь пітьму науки дива, де людська не хилиться […]...
- Леся Українка – “Де поділися ви, голоснії слова…” Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? Розточилися ви, як весняна вода по ярах, по байраках, по балках. Чом не станете […]...
- Леся Українка – “…Порвалася нескінчена розмова…” Пам’яті C. M. …Порвалася нескінчена розмова. Тремтить вона, мов порвана струна, В моєму серці. Від одного слова Розкрилася в душі моїй труна. Повстала туга, сном […]...
- Леся Українка – “Україно! плачу слізьми над тобою…” Україно! Плачу слізьми над тобою… Недоле моя! що поможе ся туга? Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? Гай-гай, невелика послуга! Чи я ж би […]...
- Леся Українка – Заспів Південний краю! як тепер далеко Лежиш від мене ти! за горами крутими, За долами розлогими, за морем, Що вже тепер туманами густими Укрилося, бурливе. Та […]...
- Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила…” Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не […]...
- Леся Українка – “Ой я постреляна, порубана словами…” Ой я постреляна, порубана словами, Душа моя на рани знемагає, неначе стрілами і гострими мечами, мене його рука здалека досягає. Ой ви, слова, страшна, двусічна […]...
- Леся Українка – Lied ohne Klang Якби мої думи німії Та піснею стали без слова, тоді б вони більше сказали, ніж вся оця довга розмова. Якби мої думи німії На струни […]...
- Леся Українка – Одно слово (Оповідання тубільця з півночі) Було їх тута три, чужих людей; тепер нема. Один умер одразу, як тільки що приїхав, був слабий, такий, як дівчина, огнем […]...
- Леся Українка – “Я бачила, як ти хиливсь додолу…” Я бачила, як ти хиливсь додолу, Пригнічений своїм важкий хрестом, Ти говорив: “Я втомлений… так, справді… Я дуже втомлений… Боротися? Навіщо? Я одинокий і… нема […]...
- Леся Українка – Ave regina! Безжалісна музо, куди ти мене завела? Навіщо ти очі мені осліпила згубливим промінням своїм? Навіщо ти серце моє одурила, привабила маревом щастя? Навіщо ти вирвала […]...
- Леся Українка – Народ пророкові Ти прокляв нас прокльоном важким За жорстокість, упертість і зраду. Сам судив нас, і вирок дав сам, І ніколи не кликав на раду. Скорпіоном язик […]...
- Леся Українка – Метелик Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма […]...
- Леся Українка – Божа іскра Вороги: Геть їх, поетів! навіщо їх співи? Хто тепер слухать їх рад? Нас оглушили вже “тихі мотиви” “Снів” тих, “фантазій”, “балад”! Чули ми й тую […]...
- Леся Українка – Весняні співи (Спогад) Зима була надворі, давно вже сніг покрив зеленую руту, а мені в думці чогось весняні спогади стоять, весняні співи бринять!.. Чого се так? – […]...
- Леся Українка – “Ось вони йдуть. Корогва у них має…” Ось вони йдуть. Корогва у них має, наче вогонь. Наче дим наступає, сива юрба. Сунуть лави тісні, чутно – співають “про волю пісні”. “Смело, друзья!” […]...
- Леся Українка – Казка про Оха-чародія В тридев’ятім славнім царстві, де колись був цар Горох, є тепер на господарстві мудрий пан, вельможний Ох. Сам той Ох на корх заввишки, а на […]...
- Леся Українка – “То, може, станеться і друге диво…” To, може, станеться і друге диво Євангельське? Прийду, як Магдалина, Тобі віддать остатнюю послугу, І саме в ту хвилину, як у тузі Я буду гірко […]...
- Леся Українка – “Кров твоя – рубін коштовний…” “Кров твоя – рубін коштовний, Кров твоя – зоря світання, Кров із серця для поета Надгорода і придбання”. Так поету люди кажуть. Звик він вірить […]...
- Леся Українка – Поет під час облоги У місті панує велика тривога. Туманом окутала вража облога, І голод грозиться страшною рукою, Від шпигів ворожих немає спокою. Збирається в місті за радою рада, […]...
- Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…” Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не […]...
- Леся Українка – Прощання В хаті молодого хлопця. Дівчина в гостях, його мила, не коханка, не заручена, – мила. На столі великий, портрет, прикрашений квітками, портрет гарної молодої дівчини, […]...
- Леся Українка – Практичний пан Я не боюсь бунтівників, у мене з ними згода, я не покличу козаків, мені то невигода. Як прийде збіжжя розбирать із хуторів голота, я вийду […]...
- Леся Українка – Остання пісня Марії Стюарт Que suis je, helas!.. Що я тепер, о боже! жить мені для чого? Слаба, мов тіло, в котрім серця вже нема, Тінь марна я, мене […]...
- Леся Українка – “За горою блискавиці…” За горою блискавиці, а в долині нашій темно. У затоці чорні води плещуться таємно. Блискавиця в небі лине, а в затоці потопає, в чорний гріб […]...
- Леся Українка – Саул (Монолог) “…І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. …І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав Давид гусла […]...
- Леся Українка – “Я знала те, що будуть сльози, мука…” Я знала те, що будуть сльози, мука, Багато праці марної, дрібної, невидної і часто, дуже часто даремне вжитої. Не тільки надгороди за все те я […]...
- Леся Українка – “Як я люблю оці години праці…” Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим […]...
- Олесь Гончар – Ранець візьму на плечі Ранець візьму на плечі, В кишеню – паперу лист. Піду, невідомий предтеча, У вітряний чорний свист. Туди, де кедри стали На скелях в гігантський зріст, […]...
- Леся Українка – Уривки з листа Товаришу мій! не здивуйте з лінивого вірша. Рифми, дочки безсонних ночей, покидають мене, Розмір, неначе химерная хвиля, Розбивається раптом об кожну малу перешкоду, Ви даремне […]...
- Леся Українка – “Чом я не можу злинути угору…” Чом я не можу злинути угору, туди, на те верхів’я золоте, де місяць просвітив біляву хмарку? Я ж бачила, як хмарка та вродилась: вона повстала […]...
- Леся Українка – “Не дорікати слово я дала…” Не дорікати слово я дала, І в відповідь на тяжку постанову Ти дав колючу гілочку тернову, Без жаху я в вінок її вплела. Рясніше став […]...