Леся Українка – Eppur ti tradiro

Тебе я, може, зраджу. В ту годину,

Як таємницею весь світ укриє мла,
приникне геній з поглядом огнистим
і з поцілунком до мого чола.

І я тоді бліда й тремтяча встану,

Покину ліжко і піду за ним.
Крізь темряву піду за гордим і величним
таємним генієм моїм.

Моїм устам свої слова надасть він,

Одкриє всі дива, що знає сам.
Із серця глибини тоді полинуть
к широким, неозорим небесам

Нестримані, одважні, вільні співи.



Леся Українка – Eppur ti tradiro вірш.