Удосвіта – вірші. Слова молоді,
хоча й непривітні.
І ти прошепочеш отак, як тоді:
в сімнадцять, у квітні.
І знову запахнуть, і знов зазвучать
твої розповиті.
Кому ще потрібна така благодать
у сивім столітті?
Немов не набридла ця пісня стара
в старому сторіччі,
коли настає благодатна пора
і душі калічить.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Герасим’юк Василь – Приснилися вірші 81-го Любові Голоті Приснилися вірші 81-го. Згадалася кожна пора того року так, як жодна інша. Згадалися тижні і дні віршів і рядків. Та забулися навіть місяці, […]...
- Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки вбиті й потяті. Доки сидять, […]...
- Не пора – Іван Франко Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора […]...
- Герасим’юк Василь – Тремтіли коні на стерні Тремтіли коні на стерні, в тумані сивім. У старовинному вбранні ти йшла на сиглін. У плесі, ніби у душі, ховала небо. Із двох ущелин два […]...
- Герасим’юк Василь – Є різні ватри. Є ватрИ Є різні ватри. Є ватрИ, що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами на голому джубрі гори, горять немов між нами. Ти – […]...
- Іван Багряний – Рідна мова М о в о р і д н а! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка ж прекрасна Ти! Перше слово […]...
- Герасим’юк Василь – Дванадцять сивих суддів сидять Дванадцять сивих суддів сидять у сутінках під стіною, а я ховаю очі, як тать. Що стало, старці, зі мною? Чому ви тут? Ви ж приходите […]...
- Герасим’юк Василь – І днина тебе кожна покарає І днина тебе кожна покарає, і ніч карає. Бо така пора. Бо в тому, що на цін землі минає, не гідна смертних, не достойна гра. […]...
- Герасим’юк Василь – Ахіллесова п’ята Василеві Портяку Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова, які вимовляти умів сліпий, викликаючи гадину […]...
- Тодось Осьмачка – Сонет Коли німують людські живі душі, тоді і роси кам’яніють на зелі, а очі в молоді, немов од суші, мертвіють, облітають навесні. Того, душе, на світляних […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вірш про вірші Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти. туман […]...
- Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, сповільнюють вірш. […]...
- Вірш Івана Франка – Гримить Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить […]...
- Герасим’юк Василь – Стараєшся для них Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі. Вони простять усе, а спотикнешся – ні. Вони такі свої. Вони такі ранимі. І найрідніші в рідній […]...
- Василь Стус – Де свінула Софія світанкова Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, ти щонайтяжча із моїх загуб. Сухий мороз і не зацвівши в’яне, […]...
- Дмитро Павличко – “Коли мені не допоможуть вірші…” Коли мені не допоможуть вірші, То вже не допоможуть лікарі. У сни свої благословенні й віщі Я відійду самотньо на зорі. Тоді прийди, кохана, кроком […]...
- Василь Симоненко – Жорна Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а […]...
- Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені древнішим від Києва… А в якому столітті загублене його заплічне мале село, де з прадіда всі з усіма родичі? Прадіда знають, […]...
- Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й світила, заховавшись у кущі. Ще […]...
- Василь Стус – Мов жертва щиростi – життя Мов жертва щиростi – життя, мов молодечих крил пружнавий трiск, як небуттям укрився суходiл. Ти ще на кiнчику пера возносишся увись. а вже пора? Давно […]...
- Леся Українка – “Нагаєчка, нагаєчка!” – співають накінець…” “Нагаєчка, нагаєчка!” – співають накінець, присвистують, притупують, ще пустяться в танець. Чого ж се так утішилась, громадонько моя? По кім же се гуляла так “нагаєчка […]...
- Герасим’юк Василь – Пізні вогнища Їх запалюють аж тоді, коли і найбільші верхи від учора – під снігом. Вони горять повільно, високо здіймаючи свій дим, бо пахне так, ніби щойно […]...
- Вірші Тараса Шевченка – Огні горять, музика грає Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває; Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії; Витає радость і надія В очах веселих; любо їм, Очам негрішним, молодим. […]...
- Герасим’юк Василь – Нічні дзвони Володимирського 1 А дух поблизу ще витає, душа поміж людьми блукає: вже дому іншого шука. Вона безсмертна – кожен знає, бо в неї виходу немає, коли […]...
- Герасим’юк Василь – Досвітні душі Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, як лодва, стара, сліпа залежність […]...
- Василь Стус – Пам’яті А. Г Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай – червону тiнь калини на чорних водах – тiнь її шукай, […]...
- Герасим’юк Василь – Все відбулося Все відбулося. Вже пора й додому. Знов, правдолюбці, бачив, слухав вас. Ви нагадали: “Бавитись не час. Все по живому, хлопче, по живому”. О, ви зуміли […]...
- Герасим’юк Василь – Довбуш Чомусь рішили: суці, значить – суче. І склали пісню – душу відвели. А вже мені від того, Орфенюче, побільшало і слави, і хвали. Хтось вип’є, […]...
- Вірш Ліни Костенко – Що ж, авторучка – це не шабля із піхов Що ж, авторучка – це не шабля із піхов. Ворожа кров не бризне з-під пера. І лиє дощ. І гетьман не приїхав. Неслушний час. І […]...
- Василь Стус – I поблизу – радянський сад I поблизу – радянський сад, будова й роздуми в маруді про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, розлита й вигускла […]...
- Леонід Кисельов – Земля така гаряча А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня. Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте журавля! Притне його до себе […]...
- Герасим’юк Василь – Ти в руки не береш Ти в руки не береш сокиру або кріс, але й тобі кортить у зрубі весняному, як предку, що рубав по всій Європі ліс, на великодній […]...
- Герасим’юк Василь – Стара гуцулка закурила Стара гуцулка закурила, і люлька файка задиміла, липневий дощ упав, і трави, що до ранку впали, з дощем запахли-застогнали… П’янка петрівка трав! В легкім, блідім […]...
- Микола Руденко – Вже в тебе випадають зуби Вже в тебе випадають зуби – Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,- Хай рана гоїться стара. Ти все зробив, що міг зробити, – Були атаки […]...
- Василь Стус – Я сидів на весіллі Я сидів на весіллі серед поважних молодиків – у того голос, наче в диякона, той остаточно схрип від горілки й співу, а та в котрий […]...
- Дмитро Загул – “Пісня – то мрія про щастя майбутнєє…” Пісня – то мрія про щастя майбутнєє, Полумінь перших огнів, – Перше кохання вовік незабутнєє, Пісня – то щастя зрадливе, облуднеє, Повне привабливих снів. Пісня […]...
- Василь Стус – У тридцять лiт ти тiльки народився У тридцять лiт ти тiльки народився, аби збагнути: мертвий ти єси у мертвiм свiтi. I нема нiкого окруж. Ти тiльки сам. I – мрець єси. […]...
- Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч бо щось силкуюся згадати зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав…” – моїм […]...
- Герасим’юк Василь – Село Красноїлів Село Красноїлів – Дідушкова Річка. А назва ця дуже стара. Який там Іванко? Яка там Марічка? І хто там за кого вмира? Вбив Довбуш Дідушка […]...
- Герасим’юк Василь – На весіллі Малий у вишитій сорочці, він заглядав під всі столи. Гонорний був, бо старші хлопці уперше в хованки взяли. Та надійшла найбільша радість: настала і його […]...